В УКРАЇНІ ВАЖКО ДИХАТИ ВІД ЗЛОСТІ, СОРОМУ Й ОГИДИ

Важко дихати, коли все це бачиш і чуєш. Від злості, сорому й огиди. Повернувся з відрядження, викроїв час і нарешті подивився Карфаген від НАБУ і САП.

Крізь призму мого світогляду, служіння громаді — це найвища чеснота людини. І ті, хто відчуває внутрішній поклик до служіння людям, громаді, державі, просто обирають, у який спосіб це зробити — захищати країну зі зброєю в руках, піти на державну службу, займатися душпастирством, створити ГО і контролювати дії влади на різних рівнях тощо.

Декому ми делегуємо таку честь — служіння громаді. І так люди стають депутатами, міністрами. Дехто робить свідомий вибір і йде служити громаді, опираючись на закон і захищаючи дотримання законів іншими. У Національної поліції навіть девіз такий «Служити і захищати»!

А потім ти дивишся Карфаген

А потім ти дивишся Карфаген. Годину записів та переписок між відрижкою 90-их, мурчащими братками, а також тими, хто має захищати Закон і нас із вами — поліція, СБУ, генпрокуратура… Люди, які присягали служити державі та людям, обрали бути обслугою злочинців та наркобариг.

Я намагаюсь знайти у словниковому запасі якесь чітке визначення для усіх цих покидьків і гублюся. Бо як назвати тих, хто допомагає шахраям із колцентрів оббирати до нитки довірливих пенсіонерів? Як назвати тих, хто допомагає у збуті наркоти? Хто допомагає чистому криміналу уникати покарання і живе за злочинні гроші?

На тлі того, як нас щодня убиває зовнішній ворог, ще болючішим є те, як нас вбиває ворог внутрішній. Можливо не фізично, але точно морально.

Бо вбивається віра в нормальне майбутнє країни де мають жити і бути щасливими наші діти. Країни, в якій буде важко навіть подумати, що якийсь мурчащий чорт може спокійно обговорювати плани підкупу міністра, а генпрокурор звалює посеред ночі закордон, бо рило в пуху.

Сьогодні ще раз зловив себе на думці: а як себе зараз почувають ті, хто виливав відра бруду на нас — тих хто в липні 2025 виходив на акції протесту, щоб захистити незалежність НАБУ і САП? Нічого не пече?

Бо всі ці гучні розслідування: «міндічгейти», «карфагени» та «форестгампи» — це наслідок. Наслідок активності небайдужих людей. Їх ще називають громадянським суспільством.

І от це власне те, що зберігає віру в країну і не дає опускатись рукам: наші горизонтальні зв’язки, самоорганізація та небайдужість.

Ми з усім впораємося. Просто забагато навалилось одночасно.

Оригінал  Текст опубліковано з дозволу автора