Василь Макух, факел Свободи, гідний звання Героя України

    Сьогодні виповнюється 58 років, як українець Василь Макух, колишній воїн УПА, політичний в'язень здійснив подвиг протестного самоспалення проти домінування росіян і російської мови в УРСР. В своєму передсмертному листі до Петра Шелеста він піддає нищівній критиці національну політику ЦК КПУ, що призвела до засилля росіян на всіх важливих владних посадах і тотальну русифікацію українців.

    Іван Дремлюга, голова Дніпровського товариства політичних в'язнів і репресованих, сторінка ФБ.

    Лист закінчується словами: "Я спалю себе в жертву не Вам, а Українському народові, щоб молоде покоління сміло, відважно продовжувало святу справу боротьби". Як писав його побратим Мирон Слука: "Він пішов у свій останній бій, використавши зброю, якої найбільше боялись супротивники, ставши факелом свободи. Василь Макух заслуговує стояти поруч з іншими національними героями України. Він не мав права на щастя, але має велике право на пам'ять нащадків".

   У Дніпрі-Січеславі, де похований Василь Макух, пам'ятають про його життя, боротьбу з тоталітарним комуністичним режимом, і його жертовний подвиг. Сьогодні актив Дніпровського товариства політичних в'язнів і репресованих вшанував пам'ять героя безпосередньо на його могилі, поклали квіти, згадали добрим словом. Але залишається вже роками повисле в повітрі запитання, чому Василь Макух не вшанований на державному рівні? Адже його подвиг (до речі, перший в українській історії) заслуговує на відзначення званням Героя України. Коли ж нарешті влада відреагує на подання нашої організації, що підтримане Українським інститутом національної пам'яті та Дніпропетровською ОВА, про присвоєння Василю Макуху, видатному борцю за права Української нації, високого звання Герой України?