Верховна Рада узаконила 30 днів відпустки для бійців ЗСУ

Олексій Гончаренко Народний депутат України

   Учора, 10 червня, Верховна Рада проголосувала в цілому законопроєкт № 9378 про збільшення відпусток військовим. Тепер це буде 30 днів гарантованої щорічної відпустки, і ще 10 днів вже за сімейними обставинами. Раніше було 10+10.

   Друзі, ми перемогли! Мій законопроєкт дочекався свого часу. Тепер він чекає на підпис президента. І все, він набуває чинності. За цей законопроєкт дуже довго боровся, в тому числі за нього мене навіть поливали негативом у ЗМІ та критикували. Але в нашому світі завжди перемагає справедливість. Тому тепер – підпис президента і все. Лишились дрібниці.

   І цьому найбільше зрадіють прості бійці. Коли в тебе відпустка лише тиждень чи півтора – це ніщо. Якщо ж ти по роботі палиш рашню, знищуєш ворожі танки, РСЗВ та іншу техніку агресора – це ще менше. Бо ніхто не встигне відновитись в таких умовах.

   А відновитися треба, бо це важка робота. Мабуть, найважча у світі прямо зараз. І за таку тяженну  роботу має бути гідна відпустка, та й загалом повага від держави.

   Ці солдати і є державою. Ми встояли лише завдяки їхньому подвигу. Вони нас врятували, коли в Україну не вірив ніхто, навіть на Заході. Ворога вже викинули багато звідки. І пора б помітити, що Україна зовсім не поспішає віддячити своїм захисникам.

   Вкотре згадую, як спілкувався з бійцем, який їхав у рідне Закарпаття. З тої відпустки – дві доби пішло на дорогу, ще одна на бюрократію. Бо по приїзду треба відмітитись у військоматі. Тобто витрачати час, півдня просидівши у черзі. Це нормально? Як на мене, абсолютно ні.

   Солдати побачать дітей та дружин, посидять із батьками. Це дуже важливо насправді. Ви можете поспілкуватись із родичами коли завгодно. Військовий – ні. Ви можете відпочити нехай не за кордоном, але десь в Україні. Військовий – хіба в сусідньому окопі. А наші права мають бути рівні!

    Військовим треба більше уваги та поваги. Бо це вони сидять в окопі, не вилізають з-під обстрілів, стріляють по ворогу впритул.

   Ми ще тільки починаємо віддавати воякам борг. І заборгували ще багато чого. Доплати, які не можна було забирати в розпал війни. Право на демобілізацію, про яке в тилу старанно намагаються забути. Ще багато речей треба виправити.

   Але відпустки стали першим просуванням на цьому плацдармі. Бо це історія – не про зекономлені кошти чи бюджети. Це про повагу. І про справедливість, яку ми нарешті почали повертати.

   ФБ сторінка автора.