Війна - прокляття людства: за Україну загинув 22-річний француз Андреас Галоцці

За матеріалами інтернет-видань 18.02.2024 941

Господи, яка історія. Є і такі хлопці тут. Хоча деякі французи говорили мені, що якби б навіть у Франції розпочалась війна, вони б нічого не захищали і просто втікли.

Текст про Andréas записав Olivier Jouet (переклала Елизавета Юхнова):

"16 лютого 2023 року у бою під Сватовим, на сході України, загинув француз Andréas Gallozzі.

Його мама Едіт, сьогодні буде на Майдані в Києві, а в цей же час Rémi Fritsch та інші будуть на кладовищі, де спочиває Андреас у Франції, щоб вшанувати пам'ять Героя.

Андреасу Галлоцці було 22 роки, родом він з департаменту Йонна регіону Бургундія. Він завжди хотів бути військовим і приєднався до 17-ого інженерно-парашутного полку ЗСУ у вересні 2020 року.

Андреас поїхав з Франції, щоб захищати демократію, Україну, українців, Європу. Під час навчання в Міжнародному Легіоні, де він отримав прізвисько «Frenchie» («Френчі»), багато, хто відзначав, що він був рішучим і з задоволенням виконував свій обов’язок.

У телефонних розмовах з мамою Едіт він повторював: «Мамо, мені добре там, де я зараз; я знаю, для чого я приїхав; я розумію, на що я йду». Одного разу на передовій, він їй сказав: «Мамо, тут 14-18 роки Першої світової війни в XXI сторіччі».

Його двоюрідний дідусь, чию історію Андреас чув і добре знав, як й інші члени його родини, впав у траншеї окопа в 1918 р. і останнє, що сказав було: «Все добре».

В особистих речах Андреаса, які повернули колеги з Міжнародного Легіону, його мама знайшла записку із вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні.

У «замітці вже запізно» писалось:

«Війна ― це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися і вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного Его… нічого іншого, крім дрібниць».

…тоді він напише в якості своїх «Останніх слів».

Указавши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни, Андреас добровільно обрав текст, можливо його він зачепив найбільше і він його адаптував, додаючи власні слова.

Останні слова:

- Моя найдорожча мамо, люба родина, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилась, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть.

Я молюся, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радості, за все щастя, і випробування, які приготувала мені доля.

Моє життя було чудове і майже наповнене.

Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади.

Лише чудо могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія могла бути занадто небезпечною, однак я чоловік упертий, я не хотів залишати своїх друзів їхати самим у центр цього пекла.

Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань. Єдине, про що жалкую, можливо, це те, що я не мав часу покохати когось усім своїм серцем. Що не встиг продовжити свій Рід на планеті Земля.

Я сподіваюся, ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би, можливо, з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі.

Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло.

Я ніколи вас не забуду, я люблю вас».

Останні слова були написані 1 лютого 2023. Андреас загинув у бою 16 лютого 2023-го...

Опинившись на руках побратима-японця, Андреас вимовив останнє: «Все добре».

Repose en paix Andréas