Родина загиблого Захисника з Дніпра понад рік не може добитися офіційного статусу

Як повідомив "Дніпро оперативний", а слідом написало "Наше місто", у Дніпрі сім’я загиблого Захисника Дениса Котенка понад рік не може отримати офіційного статусу свого сина. Денис ще у 2014 році, до речі, добровольцем пішов на фронт. На початку війни тоді багато хто з байців вступав до щойно утворених підрозділів, не вельми переймаючись потребою офіційно реєструватися у Збройних Силах. Денис був серед них. А через рік благополучно повернувся додому живим і не ушкодженим. Воістино, як співалося в одній пісні ще часів минулої Другої світової війни - повезло. Після Денис Котенко як учасник бойових дій був прийнятий на робготув прес-службу Міністерства у справах ветеранів. І вже працюючи на  цій посаді хлопцю під Києвом судилося вступати у бій зі злючими ворогами-окупантами. У бій, у якомум він загинув. Сьогодні ж його матуся розповідає наступне (цитуємо дослівно):

«Денис пішов воювати ще з 2014 року, він прийшов у 2015 році не ушкоджений, йому тоді надали статус УБД, у нього було посвідчення. Коли він загинув в березні минулого року під Києвом, з нас зняли всі пільги, не попередивши ні про що. Почали надсилати перерахунки за комунальні послуги. І тоді мене переключило, бо потім з’ясувалося що Міноборони зняло з нас всі пільги по загибелі. Тоді я вирішила, що я буду боротися, як це так: Денис загинув, він був борцем за справедливість, я повинна продовжувати його справу», – продовжувала мама загиблого захисника Тетяна Котенко.

Коли Денис загинув, сім’я несподівано дійсно зіткнулася не лише з величезним горем, а й з бюрократичним пеклом. Виходило, що не стало хлопця, його батьки втраили і всі пільги та виплати. 

«І почалась ця вся тяганина. Я двічі їздила до Міністерства ветеранів, бо син же був їхнім співробітником. Спілкувалася з міністром та директором департаменту по соцзахисту, вони мені у жовтні минулого року давали 200 відсотків, що як тільки приймуть закон, все буде. Закону на той час наче якогось не вистачала, щоб визнати Дениса загиблим у бою з рашистами. Закон згодом таки прийняли, але тільки у січні цього року. Одначе з’ясувалося,  що цього ніби замало. Потрібна ще постанова. Але я спілкувалась з юристами, вони кажуть якщо закон є, то яка ще потрібна постанова? Таке враження, що там, у верхах, навмисно це роблять. Тому що ми прочитали, що є й інший закон, який передбачає термін дії три роки з дня загибелі і потім це все переходить державі. Вже пройшло півтора роки з дня загибеля нашого сина, і ми їздили у березні цього року  знову у Київ шукати правди, і знову така ж історія. Обіцяють і обіцяють, але не більше», – підводить риску мама загиблого захисника.

Отож ротягом останнього року батьки оббивали пороги чиновників. Зверталися і до Міністерства у справах ветеранів, де працював Денис, але там раптом почали вимагали доказів того, що солдат загинув під час бойових дій. Що особливо обурює. Бо Тетяна Котенко далі розповідає таке:

«Але мені Зеленський вручав орден і сказав (його промова була по всіх телеканалах), що Денис Котенко загинув у бою з окупантом. Слово в слово так і сказав президент, назвав ім'я і прізвище Дениса Котенка. Однак знайшлася постанова, не знаю як це правильно сказати, яка вимагає шукати свідків загибелі Дениса.. Пройшло вже півтора року, які свідки, дай Бог щоб всі були живі, але хлопці гинуть кожен день. УОднак у нас є один свідок, він був безпосередньо у бою, в якому загинув Денис. Він давав інтерв’ю і розповів історію загибелі нашого синаЗ араз він знаходиться десь на реабілітації, і погодився що буде свідчити. Але це кінець нашої історії, що усі наші митарства скінчаться нарешті, ми не впевнені досі», – каже Тетяна Котенко. 

Залишається докинути, що боєць-свідок розповідає страшне: на його очах Дениса вибухом снаряда рознесло на шматки. Нічого від хлопця не залишилося.

Невже не залишиться і пам'яті, шани та визнання полеглим за нашу Україні-Вітчизну? Щеи й обидивши батьків Дениса!