Виступ сенатора Клода Малюре в Сенаті Франції

    Пане прем’єр-міністре, шановні міністри, дорогі колеги! Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит тріщить, Україна ризикує залишитися без підтримки, а росія – зміцнитися. Вашингтон перетворився на двір Нерона: імператор-палій, слухняні придворні та блазень, одурманений кетаміном, який відповідає за чистки в держапараті.

   Це трагедія для вільного світу, але насамперед – для самих Сполучених Штатів. Послання Трампа чітке: бути союзником Америки немає сенсу, адже вона вас не захистить, запровадить проти вас мита, дієвіші за санкції проти своїх ворогів, і погрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які на вас нападають. «Майстер угод» насправді демонструє мистецтво капітуляції.

   Ніколи раніше президент так зухвало не топтав Конституцію: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх стримувань і противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто «неліберальний ухил» – це спроба знищити демократію. Достатньо згадати: на руйнування Веймарської республіки знадобився лише місяць, три тижні й два дні.

Я вірю в стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але за один місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за всі чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося з диктатором, якому допомагає зрадник.

   Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині в Білому домі, США голосували в ООН разом із росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка вимагала виведення російських військ. Через два дні в Овальному кабінеті «ухилянт від армії» Трамп повчав моралі й стратегії героя війни Зеленського, а потім відправив його геть, наче недолугого лакея, заявивши: «Підкоряйся або забирайся». Сьогодні вночі він пішов ще далі – зупинив постачання зброї, яке вже було обіцяне.

Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. І головне – не помилитися. Поразка України стане поразкою Європи.

У списку кремля вже є країни Балтії, Грузія, Молдова. Мета путіна – повернення до Ялти, де половину Європи віддали Сталіну. А країни глобального Півдня чекають на результат цієї війни, щоб вирішити: чи поважати Європу далі, чи вже можна її топтати.

   путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головний принцип якого – заборона захоплення територій силою. Цей принцип лежить в основі ООН, а сьогодні Америка голосує за агресора і проти жертви, бо «трампізм» збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих країн.

«Мені – Гренландію, Панаму й Канаду, тобі – Україну, Балтію та Східну Європу, йому – Тайвань і Південнокитайське море». У колах олігархів Мар-а-Лаго це називають «дипломатичним реалізмом». А насправді це означає одне: ми залишилися самі.

Але твердження, що путіну неможливо протистояти, – брехня. Навпаки, попри кремлівську пропаганду, росія слабшає. За три роки її «друга армія світу» змогла відвоювати лише крихти в країни, яка втричі поступається їй за населенням.

Частина 2.

За один день у Мюнхені європейці зрозуміли: доля України й майбутнє Європи – у їхніх руках.

Тепер перед нами три першочергові завдання:

Прискорити постачання зброї Україні – компенсувати зраду Америки, зміцнити її оборону і визначити європейську присутність у будь-яких переговорах. Це дорого, але необхідно. Час розірвати табу й використати заморожені російські активи, а також створити коаліцію рішучих країн, попри проросійських саботажників усередині ЄС. Будь-яка угода має передбачати повернення викрадених дітей, звільнення полонених і абсолютні гарантії безпеки. Після Будапешта, Грузії й Мінська ми знаємо ціну «домовленостей» із Путіним. А отже, Європа мусить мати достатньо військової сили, щоб не допустити нового вторгнення.

    Створити європейську оборону, занедбану після 1945 року й підірвану після розпаду СРСР. Це титанічне завдання, але саме за його успіхом чи провалом судитимуть нинішніх лідерів Європи майбутні покоління.

Фрідріх Мерц заявив, що Європі потрібна власна військова коаліція – отже, Франція мала рацію всі ці десятиліття, відстоюючи стратегічну автономію. Тепер її треба збудувати.

   Масштабні інвестиції, фонд європейської оборони поза межами маастрихтських боргових обмежень, уніфікація систем озброєння, прискорене прийняття України в ЄС – першої армії Європи. Нова ядерна стратегія з опорою на французькі та британські сили. Розвиток протиракетної оборони й супутникових систем. План Урсули фон дер Ляєн – хороший початок, але потрібно більше.

Європа знову стане військовою державою, лише якщо поверне собі статус індустріальної наддержави. А це означає, що потрібен план Маріо Драґі – і цього разу його доведеться виконати.

Та головний фактор європейського переозброєння – моральна мобілізація. Нам треба переконати суспільство, подолати втому, страх перед війною й опір союзників Путіна – ультраправих і ультралівих. Учора вони знову виступали в Національній асамблеї, пане прем’єр-міністре, проти європейської єдності, проти європейської оборони.

Вони кажуть, що хочуть миру. Але насправді вони прагнуть капітуляції. Їхній «мир» – це поразка. Це заміна де Голля-Зеленського на українського Петена, слухняного путіну. Це «мир» колаборантів, які вже три роки саботують будь-яку допомогу Україні.

Кінець Атлантичного альянсу? Ризик великий. Але за останні дні приниження Зеленського й низка божевільних рішень викликали обурення всередині США.

Рейтинги Трампа падають, республіканців у їхніх округах зустрічають обурливі натовпи, навіть Fox News почав критикувати президента. Трампісти все ще контролюють виконавчу владу, Конгрес, Верховний суд і соцмережі, але в американській історії завжди перемагали ті, хто боровся за свободу. І вони вже піднімають голови.

Доля України вирішується в окопах. Але залежить вона також від тих, хто в США бореться за демократію, і від нас – чи зуміємо ми об’єднати Європу, створити її оборонний щит і повернути їй статус великої держави.

Слава вільній Україні! Хай живе демократична Європа!