«Вию та скавчу від самотності, як та собака»: Як останні два десятки мешканців Веселого Кута у Синельниківському районі живуть у прифронтовому селі.

Прифронтове село Веселий Кут, що у Синельниківському районі Дніпропетровщини, війська РФ безперестанку атакують "шахедами". А навколишні населені пункти потерпають від атак авіабомбами. За словами місцевих, через обстріли та наближення лінії розмежування в селі залишилося менш як 20 людей, не працюють магазини, перебої зі світлом та майже немає мобільного звʼязку. Гуманітарну допомогу в Веселий Кут не завозять.

Як в таких умовах живуть останні місцеві — у спецпроєкті Суспільного "Червона зона".

Село Веселий Кут розташоване просто на межі Дніпропетровської та Запорізької областей. Це один зі найбільш наближених до Запоріжжя населених пунктів у прифронтових громадах області. Для місцевих постійно зберігається загроза ударів "шахедами" та FPV-дронами. За даними мапи DeepState, нині відстань від Веселого Кута до сірої зони, — трохи більше, ніж 20 кілометрів.

На шляху до населеного пункту кореспонденти Суспільного помітили, що єдина дорога, якою можна дістатися села — вкрита ямами. Втекти по ній від FPV-дрона машиною — неможливо. Поля обабіч — усіяні уламками від ударних безпілотників.

Місцева жителька Ніна розповіла журналістам: мешкає у селі сама. Чоловік давно помер, четверо дітей — роз’їхалися. Лишився тільки кіт Куб, якого онук привіз із Донеччини.

"Коли вию, коли скавчу. А коли просто йду працювати. Я сама себе налаштовую. Кричать усі на мене. Та куди я буду виїжджати? У мене тут дід похований, батьки поховані. Я тут народилась, моя ця земля. Нікуди я не піду, я буду тут помирати. Хай бомблять, хай що хочуть роблять мені. Не хочу нікуди. Хочеться, щоб війна ця собача кінчилась. Щоб спокійно все було вже", — зазначила Ніна.

Жінка каже, як виходить у двір, вдягає кольорову хустку, щоб буди менш помітною для дронів. Увесь час Ніна проводить вдома, з двору, каже, не виходить через хвору ногу. Вибухи з сусідніх сіл чує постійно, розповіла вона. А у небі видно дим.

"Дрони ж тут літають роями. Я боюся і на лавочці сидіти. Та якби воно вбило. А тоді ще скалічать. Та ну не хочу. Ляжу і лежу тихенько. Я вікно відчиню і чую, чи "шахеди" летять", — сказала вона.

Продукти, додала Ніна, привозить син, проте на її пенсію багато не купиш. Та й, зазначила, через часті перебої зі світлом зберігати їжу в холодильнику не виходить. Щоб мати що їсти і чимось себе зайняти, жінка садить город: вирощує, зокрема, кавуни й дині, гарбузи, смородину, виноград.

"Хліб привозили трошки. А тепер почали вони громити. Не возять тепер. Оце ж безкоштовний хліб. Ми платимо за нього, бо треба за машину заплатити. Ми складаємося, а то поїдуть, привезуть. Оце така нам поміч. Нема більше ніякої нам помочі. Ми нікому не потрібні. Діти мої знають, що немає хліба у матері. Дуже булочки мені хочеться. Як коли ж ото борошна привезуть, то я вже живу. А так ото ж не було борошна — ото наварюю пшона. Масло там трохи є, помащу, наїмся", — розказала жінка.

Жителі розповіли кореспондентам: зараз називають своє село "Невеселий Кут". Місцеві скаржаться на те, що в село не заїжджає ані гуманітарна допомога, ані безкоштовний хліб. Додзвонитися до евакуаційників, навіть якщо вони захочуть виїхати, не зможуть, тому що немає мобільного зв'язку.

Раніше люди їздили до магазину у Новомиколаївку Запорізької області. Однак останні кілька місяців її активно обстрілюють КАБами, FPV-дронами, будинки там розбиті, а магазини майже всі позачинялися.

"І у людей тут немає варіанту взагалі, де скупитися. Тобто їм треба ризикувати життям їхати в ці селища, які вже обстрілюються регулярно, і там не факт, що вони знайдуть десь відчинені магазини. Або їм їхати у Покровське, яке так само обстрілюється, і там теж не факт, що працюють магазини. Або їм їхати в Романки, тобто по дорозі до Покровського, їм проїжджати Романки, Григорівку — і сподіватися, що там ще будуть працювати магазини. Однак тут людей дуже мало, буквально одиниці, залишилося на все село. Ось на цій вулиці живуть лише дві людини. Це якраз Ніна і її знайомий Володимир Павлович", — зазначила кореспондентка Суспільного Олеся Приходько.

Житель Веселого Кута Юрій розповів: на початку року із Веселого Кута оголосили примусову евакуацію родин із дітьми. Триває й обов’язкова евакуація всього населення. Юрій додав: наразі у селі залишається близько 20 людей.

"Красиве було село. Хороша річка була. У селі було 518 людей. 125 дворів було у нас. А зараз — чотири людини на нашій вулиці. Але мені не нудно: я люблю книжки, займаюся роботою, городом. Люблю природу. Для мене лісопосадка — це як рідний дім. Чого ж тікати? Скоро 80 років. Чотири роки тому дружина померла, погано без неї", — розповів батько Юрія Володимир.