Воїн Олексій Цісельський загинув “не там” і “не так”

За матеріалами інтернет-видань 12.12.2025 336

В Україні з’явилося нове правило, про яке ніхто чесно не говорить:

якщо ти загинув не “за протоколом”, то для державної машини ти ніхто.

Твої нагороди, твої бої, твої побратими, твоє здоров'я витрачені на війну замість життя — усе це обнуляється одним підписом чиновника, який ніколи не чув, як свистить міна.

Саме так сталося з Олексієм Цісельським.

Хлопцем, який бачив війну ближче, ніж ті, хто сьогодні розповідає йому, “де правильно вмирати”.

У Вінницькій області його не внесли на «алею слави».

Причина приголомшлива у своїй цинічності: він загинув “не там” і “не так”.

Односельці підняли питання:

чому 20-річного бійця, який пройшов Дніпропетровщину й Донеччину, нагородженого за оборону країни, просто викреслили?

«Як ви дивитеся в очі родині? Дитині, яка воювала, а тепер навіть після смерті не може отримати елементарної поваги від власної громади?» — написали жителі.

І відповідь голови громади здивувала навіть тих, кого вже важко здивувати українською бюрократією.

«СЗЧ».

Три літери, якими сьогодні можна перекреслити життя, службу й смерть.

З довідки ТЦК видно, що Олексій був «у розпорядженні командира», тобто фактично відсунений убік системою — без зарплати, без чіткого статусу, у режимі очікування, куди його подінуть далі.

Потім сталася ДТП.

Хлопець загинув.

Рідні миттєво отримали сповіщення із позначкою «СЗЧ».

Усе. Питання закрите. Людина—мінус. Виплати—мінус. Відповідальність—мінус.

І тепер ті ж чиновники, які вирішують чужі долі під стукіт клавіатур, питають:

«А чи маємо ми моральне право ставити його фото поруч з іншими?»

Моральне право?

Людина, яка сидить у кабінеті, говорить про мораль тому, хто спав у бліндажах, виносив поранених і бачив вибухи не в новинах, а над власною головою.

Олексій Цісельський загинув 6 листопада — у двадцять років.

Підписав контракт у жовтні 2024 року.

Воював на Дніпропетровщині та Донеччині.

Був оператором БПЛА.