Вощина потрібна кожному бджоляру і в Україні, і в Європі

Через окупацію Роман Бурджанадзе з Сєвєродонецька втратив свою пасіку. Тоді, на Луганщині у нього було 250 бджолосімей, які щороку викачували по десять тонн меду, пише SEEDS.

Нині пасіка Романа опинилися на непідконтрольній території. Але бджоляр не здався, – вивіз родину на Дніпропетровщину і розпочав справу з нуля.

Спочатку Роман Бурджанадзе купував старі вулики, а потім придбав сто нових. Далі, на розвиток справи, залучив державні кошти – грант на суму 250 тисяч гривень. Сьогодні у нього вже пів сотні бджолосімей, повідомляє Мінагрополітики.

Аби не залежати від погоди й обсягів викачаного меду, Роман Бурджанадзе орендував приміщення, закупив обладнання і заснував цех з переробки воску на вощину. Вощина – це така пластинка, яка імітує бджолині стільникові осередки і поміщається у вулик, полегшуючи та прискорюючи працю бджіл.

Зараз потужність цеху — сто кілограмів на годину або до п’яти тонн на місяць готової продукції. Вощина потрібна кожному бджоляру в Україні. Але Роман мріє, щоб вона продавалася і в Європі. Тому планує заснувати ще один переробний цех. А також розширити пасіку.