Врятував майбутніх «Привидів Києва»: життя і подвиг льотчика В'ячеслава Родіонова

За матеріалами інтернет-видань 27.01.2023 464

     Врятував усю бригаду майбутніх «Привидів Києва»: життя і подвиг льотчика Радіонова у небі над Васильковом

   У перший день повномасштабного вторгнення рф старший лейтенант В’ячеслав Радіонов загинув, врятувавши усю льотну бригаду, яка у перші дні війни рятувала Київ від повітряних атак ворога.

24 лютого російські війська намагалися захопити аеродром Василькова, аби мати плацдарм для висадки озброєного десанту, що вирушить в бік столиці. О 5.10 ранку, за майже 2 години до початку дій на летовищі Гостомеля ворог здійснив ракетний удар по Василькову.

      Аби вберегти від обстрілів літаки, які перебували на аеродромі, необхідно було підняти їх в небо. Однак саме в цей час в напрямку Василькова рухалась ворожа авіація. 25-річний В’ячеслав Радіонов був за штурвалом першого винищувача, який вилетів назустріч трьом російським літакам. Він вступив у нерівний повітряний бій та загинув. Проте у цей самий час усі літаки, які перебували у Василькові, здійнялися в повітря та вціліли.

     Того ж дня льотчики 40-вої бригади тактичної авіації збили щонайменше 6 російських винищувачів. А у наступні дні війни боронили небо над Києвом. Саме їх називали «Привидами Києва» за готовність воювати за життя мирних жителів.

      Ворожий десант у Василькові та околицях вночі о 0.30 26 лютого таки висадився – проте його вдалося знищити силами ЗСУ.

     В’ячеслав Радіонов – онук військового льотчика. Він виріс у Запоріжжі, дід навчив його авіамоделюванню та з самого дитинства В’ячеслав мріяв літати в небі. Тому і вступив вчитися на льотчика до ліцеї у Запоріжжі.  

      «У 2014 році уже почалися бойові дії на Донбасі, і це покоління, ці хлопці, які поступали чітко знали, що вони пов’язують своє життя з військовою справою, і не просто будуть ходити у формі чи красуватися на парадах, а їм доведеться застосовувати свої знання та навички безпосередньо в бою», – розповів Руслан Кулька, керівник військового навчального закладу, де вчився майбутній льотчик.

В’ячеслав врятував інших – бо мав з дитинства загострене почуття справдливості, каже мама героя Інна:

«Ще з дитинства, якщо треба було когось захистити, ніколи не терпів несправедливість. І друзів вибирав собі таких. До його виховання багато доклала бабуся старого гартування: «Ні-ні, так-так»… Завдяки йому інші пілоти змогли полетіти… Він навіть тут не злякався», – каже мама.

       В домі батьків зберігаються перші нагороди В’ячеслава, які отримав ще дитиною – із чемпіонатів з авіамоделювання.

«Я коли відлітав, працював на меблевій фабриці, робили з ним вдома вироби, наочності. Водив його ще коли в школі вчився на аеродром, покрутити, спробувати. І за столом у нас завжди була авіаційна тематика», – розповідає дід В’ячеслава Віктор Радіонов.

     Посмертно 28 лютого льотчика нагородили орденом «Золота Зірка» – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

 "Вісті Києва".

   

Поділитися текстом в мережах: Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку
>>> Читайте нас в Instagram
>>> Підбірка новин сайту в GoogleNews
>>> Статті з газети Фермер Придніпров'я

Новини ОТГ