Як вирішити «проблему 15 мільйонів»?

     На самому початку Великої війни сформувалася сітка виплат військовослужбовцям – та сама, де встановлено винагороду у 100 000 гривень за участь у бойових діях і 15 мільйонів - родині загиблого бійця. Підозрюю, що цифри бралися просто зі стелі, бо вони занадто рівні і красиві, щоб бути результатом розрахунку. Та й дата ухвалення тієї постанови – 28 лютого 2022 року – підказує, що тоді Кабміну було не до серйозних, холодних розрахунків.

    Але мотивація військовим тоді – як і зараз – була потрібна, а люди, особливо вчорашні цивільні, воюють краще, коли не задають собі щохвилини питання "Що будуть їсти мої діти, поки я на фронті" і "На що буде жити моя родина, якщо я загину"? Тож рішення було потрібно приймати швидко. І слова були сказані, а постанова прийнята.

    Про виплати чинним військовослужбовцям всі в курсі, і зупинятися на цьому я не буду. З виплатами за загиблих історія менш відома. З самого початку планувалося, що родина загиблого буде отримувати 15 мільйонів одночасно, одним траншем. З 2023 року підхід змінився, і тепер грошову допомогу надаватимуть поетапно. При виплаті 15 млн розбиватимуть на 41 частину: спершу 3 млн, а наступні 12 млн – помісячно, впродовж 40 місяців. Про це сказано у наказі Міноборони N 45 від 25 січня 2023 року.

    Причини цієї зміни цілком зрозумілі. За рік війни, на жаль, загинуло занадто багато бійців, і загальна сума, яку держава має виплатити родинам полеглих, ймовірно вже складає сотні мільярдів гривень, якщо не більше – ми можемо тільки здогадуватись, бо кількість загиблих є державною таємницею і, ймовірно, залишиться такою до кінця війни. Відповідно, ці цифри непідйомні для бюджету воюючої країни – де, нагадаю, видатки на всю оборону у цьому році закладені у розмірі 1 141 млрд грн.

    Отже, не платити родинам загиблих не можна – це і аморально, і незаконно – а грошей на це немає. Також – мабуть, через недостатнє фінансування української науки – ще не винайдено машину часу, щоб повернутися у минуле і обрати для сімей загиблих іншу суму компенсації, меншу, але не менш круглу. Як вийти з цієї ситуації?

    Засідання держав-учасниць антикремлівської коаліції, формат "Рамштайн"
    Варіант номер раз – визнати видатки на виплату ОГД (одноразової грошової допомоги) не військовими, а соціальними-гуманітарними видатками й уповноважити обслуговування таких видатків розпоряднику із відповідним профілем, у взаємодії із Міноборони. А тоді погодити із міжнародними партнерами України використання частини грантів фінансової допомоги для виплати ОГД. Інакше кажучи, зважити на те, що пряма міжнародна підтримка фінансування бюджетних видатків України обмежена виключно "не-військовими" програмами і перевести виплати родинам загиблих з категорії "військові" у категорію "невійськові", і запросити міжнародної підтримки. Мінуси зрозумілі: це питання домовленостей з партнерами, а їх можна і не досягти.

   Варіант номер два – за згодою членів сімей загиблих, погашення заборгованості ОВДП (облігаціями внутрішньої державної позики) із вільним обігом таких ОВДП на фондовому ринку. Приблизно так колись вирішили проблему з боргом перед фізичною особою – головою "Нафтогазу" Юрієм Вітренком, який отримав частину вже легендарної премії за Стокгольм не грошима, а державними борговими зобов'язаннями. В теорії можна комбінувати виплати "живими" грошима і облігаціями, можна обирати різні строки, наприклад 5 млн грн одноразової виплати і 5 років по 2 млн грн річними ОВДП під ринковий відсоток. До речі, в "Дії" вже є відповідний інструментарій для роботи з ОВДП.

    Мінус цього підходу полягає у недостатній фінансовій грамотності населення, яке інтуїтивно довіряє виключно "живим" грошам, а облігації переважно вважає чимось середнім між магією та шахрайством. З плюсів – те, що такий підхід може цю грамотність якраз підняти, збільшивши довіру до цінних паперів, що потенційно буде корисним для розвитку фінансового ринку України.

    Варіант номер три – штучно знецінити гривню, щоб всі виплати військовим, як живим, так і загиблим, коштували менше у доларовому еквіваленті. Мінуси цього варіанту занадто очевидні, щоб їх перераховувати.

    Цілком можливо, є і варіанти номер чотири, п'ять і так далі – про це мають дискутувати економісти. Я ж виключно підкреслюю, що проблема вже є загрозливою, і кожен день запеклих боїв тільки робить її більшою, тож відповідь потрібна давно. Я підозрюю, що у короткостроковій перспективі нам доведеться вирішити питання через ОВДП. Але у довгостроковій перспективі ми маємо виставити рахунок за кожного загиблого – як військового, так і цивільного – країні-агресору і примусити її платити. Для цього потрібен єдиний реєстр загиблих і сильна політична воля – як наша, так і союзників.

А ще потрібна перемога. Над цим ми і працюємо.

   "УП".