ОСОБИ - Особисті новини України (ТОВ "ЛАРП")

Опубліковано 1 липня 2025 року   + "ФЕРМЕР ПРИДНІПРОВ"Я"

У селі Гаврилівка на межі Дніпропетровщини з Донеччиною зачиняються магазини і давно не працює лікарня. Але там все одно живуть люди, намагаючись перечекати лихі часи. Ще недавно чи не найблагополучніше село колишнього Покровського району зараз не просто затухає, а завмирає. Не хочеться вірити, що напрочуд успішне господарство на чолі з Анатолієм Пукою, опинилося в біді, як у пастці.

Від Гаврилівки на Дніпропетровщині до лінії фронту, за даними мапи DeepState, близько 15 кілометрів. Село розташоване на межі з Донеччиною. Сьогодні з Гаврилівки евакуювалася майже половина населення. Один за одним зачиняються магазини, закрилася єдина аптека та не працює лікарня.

18-річний місцевий житель Артем разом з матір’ю, попри атаки РФ й обстріли сусідніх населених пунктів, поки не виїжджають.

“У цьому році почалося. І “шахеди”, і КАБи прилітали, усе. Якщо КАБи то вдень прилітають, “шахеди” – завжди вночі. Будинок то цілий, але чути. Вікна дзеленчать… Біля будинку стоїмо та й все. А куди ховатися? Погріб? Немає сенсу. Раз було, що цілу ніч не спав, чую приліти. Потім “касети” пішли. Я злякався, бігом до батьків в кімнату. Кричу: “Лягайте на підлогу, бо нас обстрілюють”, — розказав Артем.

За словами хлопця, деякі його знайомі та друзі виїхали, у селі  один за одним позачинялися продуктові магазини. Втім родина Артема поки залишається у селі.

“Тривоги — часто і довго. Чути все, бо лінія фронту близько. А так поки тихо… Лікарня в нас не працює. Головний лікар виїхав – все. Школа – діти дистанційно навчаються, садочок також. Все дистанційно. Виїжджають, багато людей виїжджають. Хто з малими дітьми – ті виїжджають. Була ж примусова евакуація. Є й такі люди, що і повертаються вже”, — додала мати хлопця Таїсія.

Вона зітхає: їхати їм немає куди, тож поки хата ціла, є світло й газ — лишатимуться тут і сподіватимуться на краще.

“Немає в селі роботи… Тракторні бригади поки ще працюють. Та самі власники виїжджають, то як вони будуть на роботу брати. Я вдома зараз, працювала на мехтоку, так його “шахеди” розбили, роботи тепер немає… Видно, як по сусідній Іванівці прилітає: і вибухи все потужніші і потужніші, і стовпи диму підіймаються. Іскру (це село за річкою уже на території Донеччини) обстрілюють — теж добре чути. Стараємося не панікувати, працюємо. І помідори, і огірки, і капуста — все посадили і доглядаємо. Тому що зима прийде – дійдуть чи не дійдуть (війська РФ — ред.), а їсти щось треба буде”, — сказала Таїсія.

Жінка додала, що поки не так страшно, тож намагаються жити.  І вірять, і надіються, що якщо не сьогодні, то завтра війна закінчиться.