Як зробити наш парламент суб'єктним?
За матеріалами інтернет-видань
23.08.2026
68
Дедалі більше бачу в стрічці перехід від розпачу чи емоційних закликів - до пошуку виходу з пастки, щоб не рознести країну.
Від людей різних поглядів, середовищ і уподобань дедалі частіше чути: «От аби парламент мав субʼєктність»…
Ростислав Павленко, екснардеп України, сторінка ФБ.
Мовою конкретних дій, а не абстрактних категорій, це перекладається так: аби знайшлися 226+ депутатів, які почали б діяти відповідно до Конституції.
Визнали б відсутність «монобільшості».
Оголосили про відставку «уряду переставлених стільців».
Сформували уряд, де на кожну посаду було б призначено професіонала, який/яка має найкращий досвід, можливості і шанс якнайкраще впоратись із завданнями. Не на «задовільно» - а на «відмінно з відзнакою за нестандартний підхід». Бо саме так працюють військові - і саме такий стандарт належить підтримати, якщо хочемо вижити і перемогти.
По дорозі - не зламатися під тиском Зеленського і тих із його оточення, хто натомість хотітиме жити і правити по-старому. Хоч до поразки - але в своє задоволення.
Всі елементи для такого рішення є.
1) У березні 2022 ВР працювала консенсусом, проговорючи питання у фахових дискусіях «без політики» - і виходило дуже ефективно. Жаль, що переляк пройшов, і монополька повернулась.
2) Наприкінці 2025 року під тиском справи НАБУ і ситуативного обʼєднання інтересів ключових осіб навколо Зеленського було усунуто з посади Єрмака, який здавався незнищенним.
3) У липні 2025 під тиском зростаючих протестів і на їхньому тлі - жорсткої позиції партнерів, було відновлено незалежність НАБУ і САП.
4) У липні 2026, дивлячись на протести, які не «розбіглися за три дні», а набирали обертів, і усвідомлюючи потребу зміни підходів на фронті, було змінено головнокомандувача і ключових осіб військового керівництва.
5) Упродовж 2025-26, чітка позиція партнерів змушувала відмовлятися від низки шкідливих рішень і, навпаки - ухвалювати потрібні. Виконання зобовʼязань на шляху до євроінтеграції записані чорним по білому в умовах отримання грошей. І не лише у європейських документах, наприклад, щодо Ukraine Facility - але й у ратифікованих ВР умовах надання 90 млрд євро «репараційного кредиту».
Тож - усі елементи, необхідні для «субʼєктності» і примушення до неї не просто на столі, а не раз успішно задіювались.
Однак все це - епізоди, виняток із закономірності. Яка, на жаль, полягає у триманні влади за монополію на рішення і ресурси, а для цього - уникнення будь-якої конкуренції, зокрема внутрішньої. Звідси - негативна селекція кадрів і збільшення лояльних замість професійних.
Раніше в цій стрічці розглядали сценарії - як змінити ситуацію.
І «субʼєктність парламенту» - шляхом коаліції єдності, професійного уряду, його дій за викликом часу, а не окриком і «тупанням ніжками» (с) згори - є єдиним конституційним, безпечним і здійсненним рішенням.
Але залишається найголовніше питання. Власне, ЯК ЗРОБИТИ.
Як пробудити мотивацію - навіть не у 226+ депутатів, а у досить вузького кола осіб, які впливають на думки і рішення цих 226+.
Тут мені часто закидають - «чому ви досі цього не зробили?» А ми в процесі - але саме це виставляє стелю. Ми всередині процесу. З тими можливостями, які є - зокрема, 26 депутатами фракції ВР. Потрібна позиція ще 200... На позір, десь половина з них - готові. Інші - озираються на тих, хто переконає, віддасть наказ чи сформулює виправдання. Що повертає до мотивації «групи осіб» на вершечку влади, у підніжжя трону.
Так було завжди - що в часи відновлення Незалежності, що при виході з криз, що при перемозі Майданів. Більшість, яка ще напередодні була різко проти, «прозрівала» і підтримувала рішення, необхідні державі. Бо бачила, як адаптують позицію її лідери.
Тепер ми на порозі дуже значних викликів. Цього разу вони можуть перевершити здатність чинної системи з ними впоратися. Тим більше, зважаючи на деградацію системи, позбуття чи послаблення здатних на потрібні дії.
Зміни потрібні - це визнає дедалі більше людей із середовищ і «бульбашок».
Але для істеблішменту «династії» це не очевидно. Їхнє положення цілком стерпне, а відчуття загрози - геть не гостре.
І тут постає питання звести воєдино ті чинники впливу, які обговорили раніше.
Громадська думка та інформаційний простір. Тут роботи, спілкування, координації вистачить кожному. Щодня.
Громадянський активізм і акції - тем буде досхочу.
Робота антикорупційних органів із демонстрацією, що таке «династія», і знешкодження щупалець цього спрута.
Позиція партнерів, які бачать загрозливість «династії» для перспектив України у війні та Європі, і тиск у власних політичних системах щодо згортання допомоги «неефективній корупційній Україні».
Всьому цьому бракує злагодженості - на всіх рівнях.
Саме тому цю злагодженість уперто руйнують технологи і говорящі голови «династії». Бо обʼєднана дія буде кінцем саме режиму правління. Найсмішніше - не Зеленському персонально (бо адекватні дії на обʼєднання суспільства підуть йому, навпаки, в плюс). Але йому комфортніше так, як є.
От тільки країні це не просто некомфортно, в дедалі більш небезпечно.
Поки є трохи часу, який дорогою ціною зберігають наші оборонці, всім варто прийняти чітке правило. Обʼєднуватися і діяти задля того, щоб посилювати оборону, підтримку ззовні і захист громад. І проти того, що все це послаблює і руйнує.
Перед кожною дією чесно сказати собі, - вона посилює чи руйнує згадану тріаду виживання України.
Якщо чесно давати собі відповідь на це питання - то конкретні дії стануть напрочуд зрозумілими.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ