З лютого 2022 року війна завдала агросектору України понад 100 млрд доларів збитків

“Українське агро, попри війну, кліматичні та економічні потрясіння, сьогодні залишається одним з ключових елементів продовольчої безпеки як України, так і Європи”, – наголосив Oleh Khomenko, генеральний директор УКАБ під час шостої стратегічної зустрічі PeaceBread у межах міжнародної виставки Grüne Woche в Берліні.

 “З лютого 2022 року війна завдала агросектору України понад 100 млрд доларів збитків: сотні тисяч гектарів с/г землі заміновані, портова інфраструктура системно обстрілюється, а виробництво й експорт скоротилися. Попри це, сектору вдалось зберегти базовий потенціал агровиробництва.

Наразі ключовим викликом залишається логістика, – якщо до війни 94% агроекспорту здійснювалося через чорноморські порти, то у 2022-2024 роках Україна була змушена переорієнтуватися на альтернативні маршрути. Відновлення чорноморського коридору у 2025 році стало критично важливим, однак постійні обстріли портів і надалі створюють ризики та додаткові витрати для бізнесу.

Ситуацію ускладнюють і економічні чинники, такі як девальвація національної валюти, енергетичні блекаути, дефіцит кадрів, високі відсоткові ставки та обмежений доступ до фінансування. У сукупності ці фактори поступово знижують конкурентоздатність українських виробників на третіх ринках.

Також значний тиск створюють кліматичні зміни. За останні 30 років середня температура в Україні зросла на 1,2°C, що призводить до скорочення посівних площ, посух у південних регіонах, повеней на півночі, втрат урожаю та деградації водних ресурсів.

Водночас у цих надскладних умовах функціонування Україна не є «проблемою» для ЄС, а навпаки здатна посилити розширену європейську агропродовольчу систему. Поєднання українського масштабу й біомаси з європейськими технологіями, правилами та фінансовими інструментами здатне зміцнити Єдиний ринок, розвинути біоекономіку, ланцюги доданої вартості та зменшити залежність ЄС від зовнішніх постачальників.

раннє залучення України як активного спостерігача до реформи Спільної аграрної політики ЄС;

перезапуск та розширення агропродовольчого діалогу між ЄС та Україною;

формування спільних інвестиційних проєктів у «close-to-home» ланцюгах доданої вартості.