Життя іде під музику повстань і війни, - Тарасу Компаніченку 55 р.

   "Бути максимально корисним Україні під час воєнного лихоліття" - таким є життєве кредо Тараса Компаніченка. "Читаю лекції в навчальних центрах, де ми готуємо рекрутів до присяги. Як викладач добре бачу, що нині навчання новобранців - це не просто короткий формальний курс, а серйозне всебічне опанування всіх базових, потрібних військовому знань.", - з інтерв'ю Тараса Компаніченка для "Арміяіnform".

   Тарас Компаніченко упродовж трьох десятиліть працює в галузі давньої музики України. Він володіє майстерністю гри на унікальних музичних інструментах - бандурі Остапа Вересая (кобзі), старосвітській бандурі, колісній лірі, ренесансній лютні, бароковій лютні.

   Народився Тарас Компаніченко в Києві. Батьки майбутнього музиканта докладали зусиль, щоби син виростав в українському середовищі. Він навчався в українській школі, яких тоді в зрусифікованій столиці було мало.

   Ще маленькому Тарасу тато подарував бандуру. "Щиро кажучи, я не любив бандуру. Мені хотілося на вулиці бавитися з хлопцями. У нас, у Святошиному, була річка Жилка. Там бавилися у війну: був командиром, бігав з польовою сумкою... Мама переймала мене в яругах і приводила додому. Коли мама була мною вагітна, слухала бандуриста Георгія Ткаченка і плакала під його пісні. Через 19 років я став його учнем.", - згадував Тарас Компаніченко.

   З кінця 1980-х років Тарас Компаніченко у національному русі. "У мене все життя проходить під акомпанемент революцій, бунтів і повстань.", - говорить він. Тарас - активний учасник Помаранчевої революції, під час якої багато виступав на головній сцені Майдану. Під час Революції Гідності дав десятки концертів на Майдані, виконував пісні військового циклу. Після початку російсько-української війни у березні 2014 р. часто буває у зони бойових дій, де виступає перед воїнами Української армії.

       Многая літа!