2025 рік став для українських аграріїв черговим випробуванням на міцність. Пільговий режим торгівлі з ЄС, який упродовж попередніх років спрощував доступ українського продовольства на європейський ринок, втратив чинність, а умови імпорту зернових знову стали жорсткішими
До вже звичних воєнних ризиків і логістичних викликів додалися складні погодні умови: у південних регіонах фіксувалися періоди аномальної спеки та посухи, тоді як в окремих областях сезон збирання врожаю супроводжувався тривалими дощами. На цьому тлі, за даними Українського клубу аграрного бізнесу, експорт агропродукції з України за підсумками 2025 року скоротився на 8,8% порівняно з попереднім роком – до $22,53 млрд.
Водночас один із найбільших агрохолдингів країни – «ТАС Агро» – у 2025-му зміг зміцнити позиції у виробництві, технологіях і трейдингу. В інтерв’ю Forbes BrandVoice генеральний директор компанії Олег Заплетнюк розповідає про фактори стійкості бізнесу та бачення майбутнього українського агросектору.
«ТАС Агро» – український аграрний холдинг, що входить до фінансово-промислової групи ТАС. Компанія обробляє понад 80 000 га земель у різних регіонах України. Холдинг фокусується на вирощуванні зернових і олійних культур, розвиває тваринництво з акцентом на селекцію високопродуктивного стада, а також опікується зберіганням та логістикою – має вісім елеваторів загальною потужністю 350 000 тонн, свідчать дані компанії. Крім того, «ТАС Агро» активно займається оптовою торгівлею зерном та насінням.
Кліматичні зміни в Україні дедалі частіше нагадують про себе, готуючи аграріям несподівані сюрпризи: від екстремальної спеки до аномальних опадів. Як погодні виклики вплинули на ефективність і виробничі рішення «ТАС Агро» у 2025 році?
В агробізнесі є приказка: кожен рік не схожий на попередній. За 15 років роботи у галузі я не бачив двох однакових сезонів, і 2025-й не став винятком. Ми відчуваємо глобальні зміни клімату: на Півдні два роки поспіль спостерігаємо шалену посуху та критичні температури – до +60°C на ґрунті, що є дуже небезпечним для рослин.
Олег Заплетнюк, генеральний директор «ТАС Агро»
Багато в кого, зокрема і в нас, виникли проблеми зі збором кукурудзи через опади. Але у «ТАС Агро» цієї культури в структурі небагато, лише 7000 га, тож ми встигли зібрати її в межах тих «вікон», які дозволяла погода.
Загалом, щоб хеджувати ризики та тримати собівартість на оптимальному рівні, ми адаптуємо технології під умови конкретних регіонів. Наприклад, на Миколаївщині і Кіровоградщині використовуємо вертикальний або мінімальний обробіток ґрунту та робимо ставку на озимі культури, які найкраще використовують сезонні запаси вологи. Стратегічною культурою ми визначили ріпак і під неї ще у 2023 році придбали посівні комплекси Horsch Focus для посіву за технологією Strip-till, яка дозволяє проводити обробіток і посів за один прохід.
Наступний виклик – повернення обмежень на імпорт зерна до ЄС після кількох років «торговельного безвізу». Як це позначиться на роботі холдингу та вашій експортній стратегії?
Насправді частка агроекспорту України до Європи не така велика, як часто прийнято вважати. Основні напрямки нашого експорту – ринки Азії, Близького Сходу та інші країни.
Безумовно, європейський ринок надзвичайно великий і перспективний, але він вимагає жорсткого контролю якості та використання лише дозволених в ЄС засобів захисту. Ми до цього цілком готові й можемо без проблем експортувати до Євросоюзу той самий ріпак.
«ТАС Агро» вважають однією з найпрогресивніших компаній на ринку, яка активно впроваджує інновації. Наскільки ці інструменти пришвидшують операційні процеси?
Дякую за кредит довіри, але буду реалістом: нам є куди рости. На мою думку, без точного землеробства, цифрового планування виробництва, супутникових знімків, автопілотування та якісного картографування сьогодні неможливо професійно вести агробізнес. Без цих інструментів ви просто не розумієте, завдяки чому отримали ті чи інші результати. А якщо очікуваних показників не досягнуто – у вас немає бази для аналізу та виправлення помилок.
Наша ключова ціль – виробнича ефективність.
Навіть простий автопілот дає змогу зменшити кількість проходів техніки завдяки правильним розворотам і, як наслідок, скоротити витрати пального. Ми завантажуємо в трактори карти-завдання, що дозволяє механізатору не відволікатися на зайві параметри. Агрохімія – це база, яка дає розуміння активу, з яким ми працюємо, тобто ґрунту: який його потенціал та яку кількість добрив потрібно внести для оптимального результату. Супутникові знімки у поєднанні з агроскаутингом дають змогу оперативно контролювати вегетацію та приймати рішення в режимі реального часу.
А як у цілому ви оцінюєте розвиток агротехнологій в Україні порівняно з іншими країнами?
Агробізнес в Україні, на мою думку, набагато технологічніший, ніж у більшості європейських країн. У Європі агро – це часто не про ринкову ефективність, а про отримання дотацій та певну форму самозайнятості. Якщо ми візьмемо ту саму Польщу, то без високого рівня фінансової підтримки, яку отримують їхні фермери, багато місцевих компаній просто не були б життєздатними.
Для нас орієнтиром у використанні технологій є країни, масштаби та бізнес-моделі яких подібні до українських: США, Канада, Бразилія, Австралія чи Аргентина. Там цифрові рішення розраховані на великі масиви земель і високу продуктивність, тому ми переймаємо цей досвід і адаптуємо його до наших реалій.
Сьогодні розвиток переробки агропродукції визначений одним із ключових пріоритетів державної стратегії України. Наскільки цей напрям є важливим для «ТАС Агро»?
Це складне питання, адже наразі ми перебуваємо на етапі активного пошуку. Ми проаналізували чимало варіантів, але реальність така, що найбільш очевидні ніші вже перенасичені. Наприклад, олієкстракція – це найбільш рентабельний сегмент, проте в Україні вже спостерігається профіцит потужностей: їх удвічі більше, ніж наявної сировини. «Епіцентр» добудовує завод-мільйонник, Kernel запустив величезний обʼєкт у Старокостянтинові, на ринок заходять інші гравці. Тому класична переробка олійних нам, найімовірніше, не цікава.
Водночас ми чітко розуміємо: сировинні економіки на тлі глобальних змін не будуть ефективними. Ще кілька років тому світ прогнозував стрімкий приріст населення та дефіцит продовольства. Але сьогодні картина інша: темпи народжуваності в багатьох країнах сповільнюються. Натомість виробництво сировинних продуктів у США та Бразилії лише зростає. Дефіциту харчування, який нам обіцяли, не сталося – навпаки, спостерігається перевиробництво.
Відповідно, єдина стратегія виживання – створення ланцюжків доданої вартості.
Потрібен кінцевий продукт, що або має вищу ринкову ціну, або дозволяє мінімізувати логістичне навантаження завдяки меншим об’ємам. Наразі ми в пошуку такого оптимального проєкту.
Кадровий голод сьогодні став головним болем усього ринку праці. Як цей фактор впливає на вашу діяльність?
Проблематика дефіциту кадрів лише посилюватиметься, тому ми діємо комплексно. По-перше, працюємо над брендом роботодавця. По-друге, створюємо умови, де фахівці мають широкі повноваження та можуть повністю реалізувати свій потенціал через цікаві та складні завдання.
Ми постійно моніторимо ринок і двічі на рік планово переглядаємо заробітні плати, враховуючи курс валют та девальвацію гривні. Крім фінансової мотивації, діють програми медичного страхування, релокації й професійного розвитку. Ми також дбаємо про ментальне та фізичне здоровʼя в офісі: облаштували кімнату відпочинку з масажем, компенсацію спортзалу.
Стратегічний крок у відповідь на кадровий виклик – запуск власного корпоративного університету в 2027 році.
Ми плануємо готувати найбільш дефіцитних фахівців: агрономів, механізаторів та спеціалістів технічних служб. Модель така: відбираємо талановитих студентів третього-четвертого курсів, переводимо їх на заочну форму та донавчаємо на базі компанії.
Як «ТАС Агро» підтримує мобілізованих працівників та чи готуєтеся ви до повернення ветеранів у цивільне життя?
Сьогодні понад 200 наших колег захищають країну в лавах ЗСУ. Ми забезпечуємо їх необхідним екіпіруванням та зберігаємо виплату зарплат. На жаль, маємо й болючі втрати – 20 співробітників загинули. Ми робимо все можливе, щоб підтримати родини наших героїв.
Водночас уже є випадки повернення мобілізованих на робочі місця. Для них ми готуємо спеціальні програми інтеграції та якісної адаптації. Це велика відповідальність свідомого бізнесу й країни загалом – адаптувати людей і допомогти їм не втратити сенс рухатися далі в цивільному житті.
Як компанія взаємодіє з громадами, на територіях яких працює?
Ми маємо чіткий план: на початку року резервуємо певний бюджет і проговорюємо його використання безпосередньо з головами 20 ОТГ, що охоплюють понад 60 населених пунктів, де ми ведемо діяльність. Місцева влада озвучує реальні потреби – ремонт дороги, облаштування водопроводу, підтримку закладів освіти, культури, оновлення інфраструктури чи навіть допомогу у побудові церкви. У межах зафіксованих сум ми реалізуємо ці проєкти впродовж року.
Які стратегічні орієнтири ви ставите перед холдингом у перспективі три–пʼять років?
Наша амбіція – увійти до кола найефективніших агрокомпаній України. Йдеться не лише про дохідність на гектар, а й про бренд роботодавця. Ми паралельно розвиваємо два ключові напрями: диверсифіковане виробництво з глибокою переробкою в майбутньому , що нівелює погодні ризики, та створення максимально привабливих умов для найкращих фахівців галузі.
На які фінансові показники ви орієнтуєтеся?
Для активів із достатнім зволоженням наш плановий показник EBITDA – $500+ на гектар. У зонах із ризикованим зволоженням ми націлені на $250+. На сьогодні більшість наших кластерів уже виконує цей план, в інших ми завершуємо впровадження інструментів ефективності, щоб вийти на ці цифри вже цього сезону.
Чи розраховуєте ви у ваших планах на завершення війни в Україні?
Ми навчилися працювати в екстремальних умовах. Навіть попри втрату 4000 га в Херсонській області через мінування та руйнування зрошувальних каналів, ми знайшли шлях до системного зростання. Звісно, після перемоги працювати ментально стане легше: не буде обстрілів, РЕБи перестануть глушити навігацію техніки, а фахівці почнуть повертатися з-за кордону. Ми очікуємо на притік інвестицій у розбудову.
Проте сьогодні я залишаюся реалістом. Як писав у своїй книзі «Людина в пошуках сенсу» видатний австрійський психотерапевт Віктор Франкл, що пройшов через жахи нацистських концтаборів, у тих умовах першими ламалися ті, хто жив ілюзіями. Краще обмежити очікування реальним горизонтом у два–три роки та працювати на конкретний результат тут і зараз. Ми не сподіваємося, що війна закінчиться завтра – ми будуємо стійкий бізнес у тих обставинах, які маємо.