Бажаю всім у Новому році жити на повну!

Передноворічні дні завжди сповнені особливою атмосферою очікуваного свята, коли останні дні року, що минає, невпинно ведуть свій відлік на календарі, а рік новий вже на порозі.

Який він був, чим запам’ятався цей непростий, ще один рік в умовах війни, та які плани на 2026, ми попросили відповісти відомого в області фермера, голову фермерського господарства «Западне», активного члена Конгресу фермерів та приватних землевласників Дніпропетровської області Олександра Чебанова.

— Загалом рік був дуже важким. Недостатня кількість опадів та заморозки у квітні практично не дали нам шансів на врожай. Ми спрацювали «в нуль», хоча, як і кожного року, вклали чималі кошти на насіння, добрива, пальне для весняної посівної.

А що на виході?

Аж нічого!

Двадцять гектарів кукурудзи вигоріло вщент, пшениця теж дала не той урожай, що хотілося б, трохи «вискочив» соняшник у тих місцях, де дивом встиг впіймати вологу. Біда! І як з нею боротися, адже працювати у такий важкий час дуже складно!

— Чула, що в господарстві згоріла пшениця?

— Дякувати Богу і власним силам, врятували, хоча пожежа була серйозна.

— Як це сталося, хтось зумисне постарався чи самозагорання?

— Так і не знайшли винних! Добре, що наші поля цілодобово охороняються, і загорання помітили вчасно. Звичайно, викликали пожежників, але вони якось без особливого ентузіазму боролися з полум’ям, бризнули декілька разів водою і... поїхали. Якби не власний трактор, що стояв поруч, наслідки б могли бути набагато гірші.

— З якими економічними проблемами довелося мати справу?

— Ми відчули їх на прикладі власного господарства. Пам’ятаєте ситуацію, коли ціни на зерно різко впали і його практично не можна було продати?
Ми ризикнули і взяли в оренду свиновідгодівельний комплекс, щоб згодовувати вирощене зерно свиням і наповнювати ринок м’ясом. Здавалося б, що тут поганого?

Власний ринок свинини несподівано обвалився, і тепер ми не могли продати вже не тільки зерно, а й м’ясо! Лише за вересень з Польщі та Іспанії в Україну завезли 45 тисяч тонн м’яса! Уявляєте цю цифру! Ще й ціна на нього в рази менша, бо там виробники отримують одне євро дотації на кілограм, а ми, українські виробники, змушені своє викидати в канаву. А могли б годувати військових, пересічних українців якісною свининою, вигодуваною на українському зерні, вирощеному на українських полях!

Згадайте, як свого часу поляки блокували фури з українським зерном і навіть висипали його на землі.

І уряд пішов на поступки. Змушений був піти!

А що у нас?

Складається враження, що фермерів зумисне виживають з рідної землі.
Хотілося б, щоб у новому 2026 році держава подбала про власних сільгоспвиробників і перестала бути для нас мачухою.

— Чи вдалося у 2025-ому щось придбати з техніки?

— Про що Ви говорите? Ми ледве вижили, і це вже є перемога! Багато моїх колег просто розпродали техніку за безцінь і перестали працювати. Просто не витримали тягар проблем, економічних, податкових, створених війною, коли за кермо трактора чи комбайна просто немає кого посадити. Я працював сам, і сіяв, і жнивував!

— Давайте хоч наприкінці розмови про щось хороше. Як-не-як, Новий рік на порозі...

— Хоч за плечима вже чимало прожитих років, я не перестав вірити в краще і обов’язково загадую бажання «під ялинку».

Бажаю всім українцям жити на повну, а не виживати, своїм колегам фінансового благополуччя за їх невтомну працю на землі, достойних врожаїв.
Ну і, звичайно, довгоочікуваного миру нам всім!