Всеукраїнський конгрес фермерів провів вебінар за підтримки MERCY CORPS, присвячений найбільш прибутковим культурам наступного року. Голова ВКФ Іван Слободянник поспілкувався з експертами – доктором економічних наук Дмитром Людвенко (ННЦ “Інститут аграрної економіки” НААН) та доктором сільськогосподарських наук, академіком НААН Владиславом Черчелем (в.о. директора Інституту зернових культур НААН).

Науковці розповіли, чому рентабельність важливіша за валові збори, які культури показують найкращі результати в різних регіонах України, як кліматичні зміни змушують фермерів переглядати структуру посівів і чому західні області стали новими лідерами за врожайністю. Окрему увагу приділили стратегіям для посушливого півдня, перспективам нішевих культур та потенціалу насінництва як найприбутковішого напряму для малих господарств.

Про рентабельність, яка падає

🔷 Дуже часто ми чуємо про намолочені мільйони тонн, посіяні гектари – така інерція з радянських часів. Але ж у фермера є дві проблеми: коли немає врожаю і коли дуже багато врожаю. Наскільки важлива зміна ставлення від кількості до рентабельності? Чи аналізує наука цю рентабельність?

Владислав Черчель: Якщо порівнювати за останніх 30 років, рентабельність із сотень відсотків прийшла на десятки і вона постійно зменшується. Чим більше ми збираємо врожай, тим менше, як правило, рентабельність, тому що витрати на цю врожайність зростають.

У нас дуже поліпшилась технологія вирощування, але вона стала більш витратною. За останні 15 років витрати значно збільшились – це витрати на насіння, особливо на добрива. З 2018 року відбувся обвал цін на добрива – вони з 8-10 тисяч за тонну виросли до 20-30 і більше. Добрива стали суттєвою складовою. Плюс засоби захисту рослин, які практично всі імпортні і дуже коштовні, плюс логістика.

🔷Тобто ваше спостереження – фермер починає заробляти кожного року менше?

Владислав Черчель: Великі корпорації менше заробляють. Фермери можуть, в принципі, навіть збільшувати заробіток, тому що вони не вкладають стільки, скільки вкладають великі агрохолдинги.

🔷 А якщо порівняти з країнами ЄС – ми витрачаємо добрив на порядок менше, ніж Німеччина чи Франція. Нам це дозволено?

Владислав Черчель: Так, тому що у нас умови зовсім інші. В Європі родючість грунту значно нижча, ніж у нас в Україні. Нам так поталанило, що природні умови дозволяють менше використовувати добрива. Але треба враховувати й органіку, яка залишається в полі – це теж умовно можна назвати добривами.

🔷А якщо дотягнемо до рівня Німеччини, збільшимо врожай?

Владислав Черчель: Такої потреби немає. Це вплине в першу чергу навіть не на врожай, а на якість продукції.

Дмитро Людвенко: Дозвольте, я приведу приклад. Ми досліджували прибуток з одного центнера пшениці. У фермерів прибуток близько 150 гривень з центнера, у підприємств – 90 гривень. Але урожайність у фермера 30 ц/га, а в підприємства – 50 ц/га. Прибуток з гектара однаковий – 4500 гривень. Але рентабельність у фермера 31,4%, а у підприємства 15,9%.

🔷У чому секрет?

Дмитро Людвенко: У фермера менші витрати. Він може собі оперувати, він бачить свій бюджет, наскільки може вкластися чи не вкластися. В основному страждають засоби захисту рослин, якісь добрива він не вносить, відповідно урожайність менша. Підприємства можуть собі дозволити більше, урожайність більша, але витрати зростають.

Про кліматичні зміни та міграцію культур

🔷 Ви заторкнули кліматичні зміни. Наскільки бачите зміну структури виробництва і міграцію певних культур регіонально?

Владислав Черчель: Структура дуже змінилась десь за 20 років через зміну клімату. Якщо в 80-х роках соняшник в основному сіяли тільки на півдні України, то зараз соняшник сіють скрізь. І це наша біда – стільки соняшника призводить до посилення посушливих явищ, тому що відновлення водного балансу в грунті відбувається тільки на четвертий-п’ятий рік після соняшника.

А на півдні, де і так вологи не вистачає, більше всього сіють соняшника. Соняшник уже став нормальним попередником для озимої пшениці. І це біда, тому що ми втрачаємо прибуток. Після соняшника втрачаємо щонайменше половину врожайності озимої пшениці.

Дмитро Людвенко: П’ята весна підряд холодна. Взагалі якось дивно міняється клімат. За 30 років температура збільшилась на 2 градуси. Зони рухаються.

Владислав Черчель: Я б так не казав про зміну кліматичних зон. Кліматичні зони – це не тільки температура і опади, це ще й грунти. Для того, щоб змінились грунти, потрібні сотні років. Клімат міняється, а зони – це не тільки погодні умови.

🔷Ми бачимо аномальну посуху на півдні. Температура землі доходить майже до 40 градусів, майже нічого не росте. Центральну частину – Полтавщину, Дніпропетровщину – вже можна називати зонами ризикованого землеробства. Який ваш прогноз – це гарантовано стабільний перехід в іншу кліматичну зону чи тимчасове явище?

Владислав Черчель: Посуха в Херсонській, Миколаївській, частині Одеської та Дніпропетровської областей триває другий рік поспіль. Я вважаю, що це проблема через зникнення Каховського водосховища – це було велике дзеркало, яке створювало свій мікроклімат у регіоні.

Що цікаво – в цьому році, незважаючи на посуху на півдні та сході, Північ і Західна Україна демонстрували колосальні високі врожаї. Деякі господарства отримували по 9-10 тонн озимої пшениці з гектара. Це рекордні врожаї.

🔷 Що робити фермерам на півдні? Тягнути зрошення за будь-яку ціну?

Владислав Черчель: Це не зрошиш, це 100%. Справа в тім, що у нас немає стільки води. Навіть якщо робити свердловини і брати підземні джерела, не кожною водою можна зрошувати. І зрошувати можна тільки там, де неподалеку знаходиться вода. Якщо Україна колись хоча б десь 10% зробить зрошеними, це буде дуже добре. На сьогодні ми тільки втрачаємо поки що.

🔷 І які рекомендації?

Владислав Черчель: У цьому році Дніпропетровська область посіяла рекордну кількість соняшника – 866 тисяч гектарів, практично половина всіх посівів. І що вони отримали? Не отримали навіть тони з гектара. Ми застерігали на початку весни: якщо вийшли з зими і в метровому шарі менше 160 мм вологи – забути про пізні ярі культури. Вони не дадуть врожаю.

Треба зробити акцент на озимі культури – озиму пшеницю, озимий ячмінь. У нас практично перестали вимерзати озимі, уже років 20 озимий ячмінь не випадає. Потім ранньо ярі – навіть якщо буде мінімальна кількість вологи, горох і ярий ячмінь сформують врожай. Льон олійний теж не потребує багато вологи.

Про лідерів за врожайністю

🔷Якщо підсумувати зернову частину, чи можемо подивитися в ретроспективі по прибутковості зернових культур?

Дмитро Людвенко: У мене є рентабельність виробництва продукції малих фермерських господарств – по зернових і олійних культурах. Якщо дивитися на 2024 рік, найбільшу рентабельність показала кукурудза на зерно. По олійних культурах лідери – ріпак і соя, соняшник уже не лідер.

🔷 А які області лідери по врожайності? По культурам?

Дмитро Людвенко: Дивіться на кукурудзу. Зібрано поки що 14%, середня врожайність 70 ц/га. Найбільша урожайність – 105 ц/га, і це Хмельницька область.

Владислав Черчель: Ну це не самий кращий врожай. Вони отримували і 110-120 ц/га.

🔷А далі які області?

Дмитро Людвенко: Тернопільська – 97 ц/га, Чернівецька область. Західна Україна практично. Захід України завжди більш врожайний.

🔷По соняшнику яка область лідер?

Дмитро Людвенко: Соняшник зібрано 93%, середня врожайність 18,9 ц/га. Найбільша – 30,2 ц/га. Та ж сама Хмельницька область. Чернігівська – 29 ц/га.

🔷По сої?

Дмитро Людвенко: Соя зібрана майже вся – 98%. Найбільша врожайність – 30,8 ц/га. Львівська область. Хмельницька – 30,2 ц/га, Київська – 33,2 ц/га.

🔷 І останній – ріпак?

Дмитро Людвенко: Ріпак зібраний повністю – 26,3 ц/га середня. Найбільша – 35,3 ц/га, і це теж Львівська область. Хмельницька – 31 ц/га, Чернівецька – 34 ц/га.

🔷 Тобто бачимо трансформацію, перехід на західний регіон. Наскільки це буде актуально на наступні роки?

Владислав Черчель: Мабуть, буде актуально. Цей ріст урожайності може бути пов’язаний з тим, що регіони, які тягнули вниз, відпали. І зараз урожайність зростає за рахунок західних і північних регіонів.

Соняшник втрачає позиції

🔷 Але ми визначили лідерів по врожайності, а де ж тут рентабельність? Бо не факт, що врожайність дає таку рентабельність. Чи можемо повернутись до питання рентабельності по лідерам?

Дмитро Людвенко: По-перше, ми хочемо показати, на що фермер може розраховувати. Ми дивимося тільки по рентабельності, не по врожайності, не по валу.

🔷 І в регіональному контексті?

Дмитро Людвенко: Ми не можемо вгадати, що буде завтра. Ми бачимо посухи, заморозки. Плюс фактор-мажорна обставина – військові дії. Фермер навіть боїться в поле вийти, бо в один момент може прилітати. Але все одно по тенденціях ми бачимо, що до війни було зростання, війна перервала це зростання, а потім поступове збільшення. Ми оговтуємося, у нашого фермерства є шанси.

🔷 Вертаємось до рентабельності по культурах?

Дмитро Людвенко: Так, якщо дивитися на 25-й рік – це розрахунковий варіант. По зернових і зернобобових основний лідер – кукурудза на зерно з рентабельністю 36,8%.

Владислав Черчель: Але в цьому році, в 25-му, вона не буде така рентабельна. Чому? Тому що практично вся кукурудза, де є врожай, вона вся волога. Вологість страшна – 35% і вище. Доробка буде затратна.

Дмитро Людвенко: По олійних, технічних та інших – насіння ріпаку, насіння соняшнику і боби сої. Це четвірка лідерів за рентабельністю.

🔷 А структура прибутку – що це означає?

Дмитро Людвенко: Структура прибутку показує, з чого фермер отримує гроші. Основна позиція – понад 30% – це соняшник. Але це валовий дохід.

🔷 А прибуток – це після виплати всіх податків?

Дмитро Людвенко: Так, прибуток – це різниця між доходом і затратами після всіх сплат.

Владислав Черчель: Соняшник поки що відіграє, але тільки в тих зонах, де можна отримати хоча б 2-2,5 т/га. Проста математика: 2 тонни отримали – вже 50 тисяч гривень з гектара. Але я сподіваюсь, що інші олійні культури трошки переб’ють соняшник. Неможливо сіяти стільки соняшника, скільки сіють зараз, особливо на півдні.

Про перспективні культури

🔷 Які є непогані попередники, які треба впроваджувати?

Владислав Черчель: Наприклад, горох – він наближається по своїм властивостям як попередник до пару. І можна не тільки озиму пшеницю сіяти. Будь-яка культура після гороху дасть значно кращий прибуток. Зрозуміло, що горох не дасть такої віддачі, як інша культура, але поле не пустує.

Непоганий попередник останнього часу – льон олійний. Я вважаю, що його треба поширювати і розвивати в Україні. І непогана прибуткова культура.

🔷А ріпак?

Владислав Черчель: Ріпак – дуже гарна культура, і вона останнього часу стала рости. Урожайність цієї культури дуже виросла і значно перевищує на сьогодні соняшник. Ріпак вигідніший вирощувати, ніж соняшник. Але це небезпечна культура. Чому? По-перше, вона сіється дуже рано, коли немає вологи. І не кожного року можна посіяти достатню кількість ріпака. Але за останні роки врожайність дуже виросла.

А от озима пшениця, озимий ячмінь – у нас практично перестали вимерзати озимі. Ячмінь раз в три роки завжди вимерзав, випадав. Уже років 20 не спостерігається, щоб озимий ячмінь випадав. Тобто озимий ячмінь і озима пшениця – це основні культури, на які треба звернути увагу південним і східним регіонам, де зараз посуха.

Дмитро Людвенко: Я хотів би додати, що дійсно фермер, що йому вирощувати, якщо в нього є контракт, всі будуть відштовхуватися від того, що йому замовлять. Особливо по нішовим культурам. Поки вони нішові, ніхто ризикувати не буде. Вони будуть вирощувати тільки під замовлення.

Друге – якщо в нього мало землі, вони повинні об’єднуватись, їм буде так легше шукати відповідний збут і мінімізувати витрати на логістику.

Владислав Черчель: Я хотів би сказати про те, де фермер може заробити – це насінництво. Насінництво будь-якої культури краще, ніж торгувати просто зерном. Але потребує зовсім іншого підходу, уваги, фаху, системи машин, доробка повинна бути.

🔷 Приклад можете навести?

Владислав Черчель: Дивіться, якщо фермер вирощує соняшник і отримає 50-60 тисяч гривень з гектара. Якщо на цій же площі вирощує насіння кукурудзи і отримає мінімум 120 посівних одиниць, і продасть по 2000 за посівну одиницю – це 240 тисяч з гектара. Яка культура може покрити? Ніяка не може. Навіть якщо він половину віддасть на доробку насіння, залишиться 120 тисяч. Це дуже вигідно.

Але треба йти в легальне насінництво, бо останнього часу щось відбувається дивне – маса насіння без ліцензійного вирощування, без сертифікованого вирощування. Ніхто не хоче платити роялті, не хоче платити за сертифікацію. Але я вважаю, що в насінництві фермери, особливо хто має невеличкі площі, можуть знайти непоганий прибуток. Це краще, ніж соняшник.

Про нові культури

🔷 А може розглядати альтернативи – переходити в овочівництво, тепличне господарство, енергетичні культури, нішеві речі?

Владислав Черчель: Я на початку сказав, що структура сильно не зміниться, тому що для цього потрібно дуже багато аспектів. Перше – попит на зовнішньому і внутрішньому ринку. Для того, щоб фермер перейшов на якусь культуру, він повинен розуміти, куди він продасть цю культуру. Я більше скажу – нішеві культури фермери вирощують під якесь замовлення. Якщо немає замовлення, ніхто ризикувати не буде.

Потім – відсутність інтервалів у попиті. Ми можемо кукурудзу, пшеницю, ячмінь торгувати весь рік. А нішові культури тільки по договорах, які заранє формують ціну, або коли фермер попадає в якесь вікно можливості.

Далі – сприятлива цінова кон’юнктура, наявність інфраструктури доробки, зручність логістичних шляхів, наявність переробних потужностей у країні, доступність посівного матеріалу.

🔷Приклад можете навести?

Владислав Черчель: От, наприклад, у нас навіть у Київській області в цьому році висівали маш – це така зернова культура. Але культура не зареєстрована, немає жодного сорту. Це було неліцензійне вирощування. По-друге, відсутнє насіння. Може, його і можна виростити, але його немає.

Ще приклад – у 80-х роках на півдні в Херсонській області вирощували бавовну. Зараз дуже багато було галасу, що треба вирощувати. Ми знаємо, у нас навіть були сорти, і вони ще зберігаються. Може, їх немає в реєстрі, але в Україні ці сорти є. Але це дуже складна культура. У нас нічого немає – ні переробних підприємств, ні системи машин немає під ці культури. Це дуже затратна технологія вирощування.

🔷 А що з сорго?

Владислав Черчель: Дуже багато було галасу про сорго як перспективну культуру. Навіть було побудовано завод по переробці на 10 тисяч тонн, і він не використовувався. Не було сплеску виробництва цієї культури і не буде ніколи, бо вона селекційна, не опрацьована на достатньому рівні.

🔷 А сочевиця?

Владислав Черчель: Сочевиця – одна із зернобобових культур, яка останнього часу привернула увагу. У 2024 році було 17 тисяч гектарів. Ніколи стільки не сіялось сочевиці в Україні. Я думаю, що це культура, яка буде розвиватись надалі. У нас на сьогодні є насіння цієї культури і селекція своя, зареєстровано шість сортів.

🔷 Це потребує спеціалізованої техніки?

Владислав Черчель: Ні, це звичайно. Сочевицю можна збирати будь-яким комбайном. Головне, щоб вона виросла достатньо висока, бо це така невеличка культура. Вона не дуже врожайна – урожайність близько тони, але у 24-му році середня врожайність по Україні була 1,5 т/га. Врожайність почала рости, думаю, що 2-2,5 тонн сочевиці можна зібрати.

🔷А вартість?

Владислав Черчель: Вартість від 30 до 60 тисяч за тонну. Це культура більше не для південних регіонів, а більше для лісостепу. Дуже цікава культура. Вона може замінити частково навіть горох. Горох не люблять вирощувати, бо у нього дуже коливається цінова пропозиція – може бути як дуже високою, так і дуже низькою, залежить від зовнішніх ринків. Сочевиця більш стабільна. Ринок цієї культури у нас не насичений, бо країна імпортно-орієнтована по сочевиці. Я думаю, це наше майбутнє.

Про технології обробітку грунту

🔷 А що каже українська наука про стріптіл чи ноутіл? Бо практики кажуть одне…

Владислав Черчель: Дуже складне питання. Там, де вони поширені, значно більше опадів випадає. Усе сприяє тому, щоб перейти на ці технології, які дозволяють зберігати вологу в грунті. Але це більше про протиерозійне землеробство.

Ущільнення грунту все рівно відбувається, бо техніка все рівно їздить по полям. Я вважаю, що ноутіл і стріптіл мають свої негативні і позитивні аспекти, і це уподобання кожного фермера окремо.

Під кожну культуру може бути своя обробка грунту. Для ранніх культур або для озимих можна використовувати ноутіл або прямий посів. А для пізніх – соняшника, кукурудзи – все ж таки потрібна оранка, якщо хочемо отримати нормальний результат. Це особливо для півдня.

Там, де достатньо вологи – Київська область, Вінницька, західні регіони – можна використовувати. Я вважаю, що це непогана система землеробства, яка зберігає грунт від різних видів ерозії.

Про шкідників

🔷 Чи не з’являються у зв’язку зі зміною температури якісь нові шкідники, які завдають більше проблем?

Владислав Черчель: Суттєвих зрушень немає. Для кукурудзи останнього часу дуже багато проблем складає діабротіка. Вона ще не повністю поширена по всій Україні, але вже є в Полтавській області. У 90-х роках з’явилась в Європі, спочатку була на Західній Україні, і вже дійшла до Полтавської області. Але цей шкідник досить просто боротись – якщо не сіяти кукурудзу монокультурою, то він не небезпечний.

Як не дивно, у нас виходять такі шкідники, які раніше зустрічались у тепличному господарстві. Кліщ був основним шкідником у теплицях, білокрилка теж. І вони зараз, мабуть, так змінились кліматичні умови, що вони виходять у поле. І не так легко з ними боротись.

У першу чергу необхідно притримуватись сівозміни. Якщо фермери, аграрії зроблять хоча би короткоротаційні сівозміни на п’ять-шість культур, то можна цього запобігти агротехнічним шляхом.

Як Академія наук може бути корисна фермерам

🔷 Користуючись нагодою, чим може бути корисна Академія наук? Які інститути, підрозділи, де знайти цю інформацію, які сервіси могли бути корисні аграріям?

Владислав Черчель: Якщо говорити про наш заклад, про Інститут зернових культур, ми дуже активно співпрацюємо з фермерами, дуже активно працюємо не тільки в насінництві, але й у технологічному супроводженні. Вся інформація є на нашому сайті – наукові розробки. Ми впроваджуємо також освітню діяльність, запрошуємо до аспірантури.

У нас є наша сторінка в Фейсбуці. Постійно ми викладуємо різні новини, в тому числі про діяльність нашої установи. Є YouTube канал – там теж є дуже корисна інформація.

🔷Що це за інформація?

Владислав Черчель: Це різна інформація – про життя нашого закладу, що у нас відбувається, захисти наші, різні інтерв’ю наших співробітників, заходи, які ми впроваджуємо в полі. Ми щорічно проводимо щонайменше два дні поля – по ранніх зернових і по кукурудзі.

Наша установа більш відома як Інститут кукурудзи. На сьогодні ми впроваджуємо насінництво. Ще до війни ми мали понад 6 тисяч ділянок гібридизації наших гібридів. Трошки зменшилось, враховуючи те, що основні регіони, які вирощували насіння, там відбуваються військові дії. Але ми вже оговтуємось і знову розширюємо мережу наших партнерів, в тому числі на Західній Україні.

Я вважаю, що наші гібриди кукурудзи не гірші за іноземні, а в окремих ситуаціях може бути навіть краще, враховуючи те, що вони створені тут в Україні і адаптовані до цих умов, до стресових, до посухи. Дуже багато виробників вже спробували наш продукт і вважають його якісним.

🔷 Хто ваші партнери?

Владислав Черчель: У нас дуже багато партнерів. Такі великі компанії як Ростагро – вони в гарні роки висівали понад 2 тисяч ділянок гібридизації наших гібридів. У нас партнерські відносини з черкаською компанією Маєс. Також Перлина Поділля. У нашому портфоліо на сьогодні десь близько 40 партнерів у різних точках України, хто вирощують наше насіння. До війни доходило до сотні.

Ми активно працюємо і в насінництві, і в генетиці. Ми впроваджуємо навіть таку послугу наукову, як випробування. Багато компаній звертаються у нас в інституті, щоб випробовувати свої селекційні розробки. У нас є селекційна сівалка, селекційний комбайн, дві лабораторії, які і збирають, і зразу обробляють дані. Можна замовляти такі послуги.

Основна стаття доходу все ж таки у нас – це насінництво. Вона доходить десь до 50%. Це і реалізація насіння, і батьківські компоненти гібридів кукурудзи, насінництво озимих культур – ячменю, озимої пшениці і ярого ячменю.

Також ми останнього часу активно впроваджуємо на ринок сочевицю. На сьогодні є насіння цієї культури і селекція своя, зареєстровано шість сортів.

Іван Слободянник: Дякую, колеги. Визначились із лідерами по культурах – кожен сам собі визначиться в залежності від регіону. Дякую за розмову.

Владислав Черчель: Запрошуємо до співпраці. Ми відкриті до партнерства.

Дмитро Людвенко: Наше фермерство має шанси, воно оговтується і має майбутнє.

Матеріал підготовлено за результатами вебінару Всеукраїнського конгресу фермерів за підтримки MERCY CORPS. У розмові взяли участь: Іван Слободянник (голова Всеукраїнського конгресу фермерів), Дмитро Людвенко (доктор економічних наук, старший науковий співробітник ННЦ “Інститут аграрної економіки” НААН), Владислав Черчель (доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН, виконуючий обов’язки директора Державної установи Інститут зернових культур НААН).