Фермери в становищі «поза грою», або «без права писати й малювати», - коментар Миколи Ясеня

У мене теплиться надія, що й серед уже нинішнього покоління селян є люди, які ще пам”ятають, ким був колись Олександр Гіталов з Кіровоградської тоді області. О, то великий був на ті часи в Радянському Союзі чоловік! Дуже знаменитий. Вічний бригадир тракторної бригади, однак новатор колгоспного виробництва і зачинатель комплексної механізації у сільському господарстві, а разом з цим двічі Герой Соцпраці та депутат Верховної Ради СРСР восьми скликань підряд, а трьох і член її Президії.
Уявляєте?
Якось мені довелося зустрічатися з ним та готувати його Звернення і до української молоді з закликом берегти хліб. Тепер і хочу доречно пригадати, як Олександр Васильович використовував свої «реалії», щоби «сміливо
прямо у вічі різати правду-матку найнайвищим керівникам Союзу РСР». Чув це з вуст знаменитості. Першим, до кого Гіталов напросився на прийом, був тодішній прем’єр-міністр, а офіційно Голова Ради міністрів СРСР Олексій
Косигін. Я прийшов, сказав він йому, гнівно обуритися і спитати, скільки ще підприємства «Сільгосптехніки» будуть як липок обдирати бідні колгоспи?
Деруть же за свої ремонти шалені гроші! І знаєте, що Олексій Миколайович йому відповів? А ви хочете, сказав, щоб і об”єднання «Сільгосптехніки» опинилися в боргах, як в реп”яхах? Щоб і їм банки час від часу списували
«нестачі»!
Тоді Олександр Васильович не довго думаючи напросився на прийом до самого Генсека Комуністичної партії Леоніда Брежнєва. Той також відмовити не міг гордості і славі радянського села. А Гіталов переступив поріг
кабінету Брежнєва рішуче. Скільки ще у нас, запитав, продовжуватимуть знущатися над колгоспами? Куди чи за будь-чим не кинься – немає і баста.
Не допросишся! Запчастин і тих не діждешся, якщо силою не вирвеш. А вволю нових тракторів скажімо без черги чи поза рознарядкою тим паче катма. Набирайся терпіння і жди. А мені ж сьогодні треба по заріз. Кале кожну матеріальну і дрібничку не одержувати, а діставати приходиться по- блату! Дають як ото з-під прилавка або з-під поли…

Леонід Ілліч очевидно поступив «мудріше». Після візиту до нього як наче пошептало: двічі Героя і тричі члена Президії Верховної Ради і так не обижали. Він просто з власного сумління намагався захищати інтереси
колгоспів, одначе відтоді не тільки «давали усе, що просив», а й запитували, «що ще тобі треба?» Даруйте за цей тривалий «ліричний» відступ-спогад, але ось тепер чи вгадаєте, навіщо я його затіяв? Відповідаю: задля того, аби
запитати, чи знаєте ви або чи є зараз у наші уже часи такі настирні бійці- патріоти селянського люду, щоб отак палко захищали наші з вами потреби та інтереси – потреби і інтереси фермерів та фермерських господарств себто? А
не те що це не секрет, а це реальність наразі сумна та печальна, що переважна більшість фермерів для української влади дійсно в глухому становищі «поза грою». Все одно як колись Шевченка відправили в заслання
«без права писати і малювати». Особливо або і в першу чергу потерпають існуючі ніби як «окремий вид» малі-дрібні та середні наші з вами побратими- фермери.
Відразу наводжу приклад. Знайомтеся: Андрій Сергійович Рубашка, який три з гаком років тому заснував і очолив ТОВ «Безуглівка Агро» в Чернігівській області. Але сказати тільки це замало. Цікавий, неординарний появився цим самим серед фермерів чоловік. Рубашка за освітою юрист і жив-поживав собі нівроку і горя не знав - очолював юридичну службу в відомому там аграрному холдингу. Чого ще треба? А забажалося Андрію Сергійовичу зайнятися самому сільськогосподарським бізнесом. Причому на високоефективному рівні, щоб «не сподіватися на удачу, а відразу підготовленим та освіченим і озброєним передовим досвідом інших орієнтуватися на передбачуване та прогнозоване землеробство». З гарантією на успіх – ось так і не менше. Свій вибір зупинив він на кукурудзі і соняшнику, а враховуючи деякі особливості взятих в оренду земель, почав вирощувати і овес.
Ясна річ для настільки сміливих задумів необхідний стартовий капітал. Якісь власні заощадження Рубашка мав, та їх виявилося замало, щоб втілювати свою програму. Тому подався молодий і амбітний фермер у банки:
виручайте! В результаті відбувся похід «колом пекла». Аби отримати фінансовий капітал, потрібен «надійний» земельний. А в обробітку Андрія на даний момент лише 75 гектар. «Ну й чудний чоловік» - сміялися банкіри в
очі. Бо які ще його землі? Колишні луки і пасовища та порослі раніше густими чагарниками. А мало того на кредитування ж можна розраховувати лишень після не менше трьох років прибуткового господарювання, а де вони в Рубашки? Де його «історія» без збитків на якихось 75 гектарах? За «казочки» сприймали у банках і сприймають досі «фантазії» Андрія Сергійовича, що на приріст угідь він сподівається, однак «в принципі його мета то не гектари, а високі й сталі урожаї збіжжя на них».
Коротше ви чули, щоб в банках вірили на слово взагалі, а на «вигадливе» тим паче. Закладати щось під позичку й поготів нічого не має наш фермер. Але ж він не один такий серед початкуючих сільських бізнесменів: без коштів ні туди, ні сюди, а де їх взяти, якщо в державі у подібних випадках не дають? І якщо широко розрекламована неначе ж
підтримка бажаючих розгортати свій аграрний бізнес не більше, ніж цяцянка- обіцянка? Кожен з постійних читачів-відвідувачів сайту «Фермера Придніпров”я» знає безліч аналогічних фактів, а що й сам перебував чи
перебуває і зараз у патовій на цей рахунок ситуації, так це поза сумнівом.
А далі може й геть парадоксальна ситуація. Ще понад десять літ тому в Україні виникли вертикальні ферми. Щоб масово, так ні, але які виникли, нині належать до непересічних і оригінальних. Одну з них і на Дніпропетровщині
у нас створив Віктор Шуленко. Ще точніше майже у межах обласного центру. Бо спершу її розбудував в одному з вільних приміщень аеропорту.
Пригадуєте ж, що саме туди чи не першою й прилетіла ворожа ракета. І треба статися було – в ферму Шуленка вона і влучила. Так що фермер зі своєю затією пережив цілу катастрофу. Та не здався, не склав руки, а розбудував
нову і тепер, якщо хочете знати, напрочуд унікальну - подібних в Україні ще треба пошукати. Сьогодні це інженерно-технологічний комплекс з автоматизованого та «безлюдного» вирощування зелені, де з усім доглядом
за рослинами – скажімо за бизиліком чи кропом або салатами – справляється електроніка. Обслуговуючий персонал потрібен лише щоб зборати вирощене. А дніпровська вертикальна ферма постачає зелень практично у всі супер-маркети та вишукані заклади харчевень і ресторанів - слово честі. Не вірите – перевірте.
Халепа виникла – ферма не може отримати статус сільгосппідприємства, щоби користуватися можливостями, пільгами та гарантіями, передбаченими в Україні відповідним законодавством. В прямому розумінні опинилася поза законом. Бо щоб ферма не забажала, тих же позичок або привабливих грантів для більшого й глибшого розвитку та
удосконалення, їй відмовляють. Ідіть геть і не плутайтеся під ногами – не заважайте! І знаєте з якої такої причини? А аграрне підприємство за чинними наразі нормами неодмінно повинне мати у своєму розпорядженні власну
або орендовану землю сільськогосподарського призначення. А вертикальній фермі – подумайте самі своєю головою – навіщо земля? Ділянку ж, яка під висотною спорудою-приміщенням інший закон не визнає призначеною для
аграрного виробництва. Хоч стій, хоч падай, а без землі у власному обробітку ти не фермер і підприємство твоє хоч і бізнесове, та не фермерське!
Отак не раз і не двічі, а регулярно ловлячи облизні, Віктор Шуленко створив та зареєстрував в Україні першу Асоціацію вертикального фермерства. З надією, що це допоможе. Дзуськи. Помогло як мертвому припарка. Щойно ось його підприємству-господарству випала рідкісна нагода отримати грант від FAO – сільськогосподарської комісії ООН. Готуючи заявку, зібрав необхідні документи. Однак стоп: як не важко здогадатися, обов’язкової довідки про орендовану або наявну в приватній власності землю сільськогосподарського призначення не дали. Позаяк немає і не може бути у нього такої землі.
А наостанок ось що не можу не сказати. Працюючи над цим коментарем, я зрозумів, що існують та зверху й донизу діють у нас служби, управління та департаменти агропрому і розвитку сільських територій, однак для фермерів та фермерських господарств і асоціацій користі від них як від козлів, даруйте, молока.