БЕЗ СВОГО МІСЦЯ В ІСТОРІЇ? - ЧИ ЯК ЦЕ ІНАКШЕ РОЗУМІТИ

• Точка зору:  Андрій КОКОТЮХА - письменник.

У радянській Україні в гібридний спосіб, але все ж розділяли історію України та загальну історію СРСР. Хто забув, нагадаю, хто не знав — розповім. Була така тоненька книжечка двома мовами: «Історія Української РСР». Я навчався в російській школі, тому 1984 року ми отримали «Историю Украинской ССР» для 7-8 класів. На обкладинці — ви вгадали! — репродукція центрального фрагмента картини Михайла Дерегуса «Переяславська Рада», написаної 1954 року. Загальний контекст ви зрозуміли: Запорозька Січ утворилася задля того, аби сприяти історично закономірному возз’єднанню України з Росією.

НЕ ПАМ’ЯТАЮ, чи був іспит із цього предмета; як його викладали і чи взагалі якось оцінювали знання. Мета екскурсу інша: радянська система середньої освіти бодай якось, в російському контексті, цілком перекручено, проте все ж таки намагалася зберегти пристойність і розділити дві історії, два предмети.

Наступний яскравий спогад — 1990 рік, другий семестр нашого третього курсу факультету журналістики. Березень, до Революції на граніті пів року, проте бунтівні настрої вже гуляли та активно давалися взнаки. Їхня хвиля накрила курс історії України. Наш курс — даруйте за тавтологію — тоді майже в повному складі виступив за його скасування. Точніше, за скасування зануреної в російсько-радянський контекст української історії. Можна сказати, надалі курс читався вже під диктовку найбільш «просунутих» студентів, що звірялися з книжкою «Історія України» найактуальнішого тоді Ореста Субтельного.

Наступний спогад — рік 2010-й. Новопризначений очільник МОН Дмитро Табачник ініціює так звану оптимізацію викладання історії України в школах, аби, цитата, уникнути зайвої політизації та розвести історію з політологією. Під таким гаслом із підручників, наприклад для 5-го класу, взагалі зникли згадки про бій під Крутами, діяльність УПА та не таку вже далеку, пам’ятну тим-таки п’ятикласникам, Помаранчеву революцію. Наступного, 2011, року цензурне втручання у зміст підручника з історії посилюється, і вилучені розділи заповнює біографія Віктора Януковича. А 2012 року невгамовний Табачник узагалі пропонує вилучити «Історію України» як шкільний предмет.

Здавалося, Революція гідності, анексія росією Криму, окупація частини Донбасу, а потім — повномасштабне вторгнення, яке триває третій рік, мали б зробити історію України чи не найголовнішим шкільним предметом. Та тільки МОН України вперто цього не помічає. Бо знову взялося за своє.

Ні, не пропонується зросійщити чи каструвати українську історію. Тепер у Міністерстві освіти розглядають процес позбавлення її суб’єктності шляхом — саме такий оксюморон! — надання суб’єктності. Поясню популярно. Гасло Революції гідності: «Україна — це Європа!» Хтось проти? Навіть депутати від ексОПЗЖ уже ні. Україна прагне вступити до Євросоюзу? Звичайно, це офіційний політичний курс держави. Ну, а коли ми вже хочемо стати частиною Європи та повернутися додому після кількохсотрічного російського рабства, то почнімо з того, що школярі вивчатимуть не окремо історію України, а загальну світову історію. В яку якимсь, поки що не відомим мені чином, втиснеться українська.

Якщо в СРСР наша історія розглядалася як невід’ємна частина російської, то тепер пропонується розглядати її як невід’ємну частину світової. Точніше, європейської. Нібито формально отримуємо іншу, таку бажану європейську суб’єктність. По суті ж: без бою, без анексій та окупацій можемо втратити власну. Завдяки явно шкідницьким старанням МОН.

«Потреба саме зараз здійснювати реформування історичної освіти через поєднання курсів української та світової історії для мене не очевидна. А ймовірні загрози від її невдалого втілення помітні вже зараз», — пише історик, політик та автор майже десятка книжок на історичну тематику Володимир В’ятрович.

«У Міносвіти забули, що «Історія України» сприяє формуванню української ідентичності та виховує національно свідому особистість, яка здатна протистояти ворожим наративам і маніпуляціям. Це стратегічно важливий націєцентричний предмет, що є основою національної безпеки України та потребує окремого самостійного курсу», — наголошує військовослужбовець і політолог Віктор Таран.

«Єдина країна у світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимсь забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема», — цитує датований 1942 роком щоденниковий запис Олександра Довженка політик Микола Томенко. «Дуже цікаво, як дітям розповідатимуть історію Єгипту, Греції, Риму, Китаю чи Японії (а це важливо для розуміння багатьох сучасних ситуацій) в контексті історії України», — ставить риторичне запитання журналіст Віталій Гайдукевич.

Що прикриває Міносвіти благим наміром влитися в європейський контекст бодай зміною у шкільному підручнику? Не тільки агресивне невігластво тих, хто вкотре вирішив позбавити юних українців знань із власної історії. На відміну від своїх радянських попередників чи на відміну від Табачника вони не працюють в інтересах радянської або путінської росії. Ініціатори злиття історій та розчинення української в доволі абстрактній для розуміння «світовій» передусім працюють на себе та захищають власні інтереси. Бо в їхніх інтересах відморозитися й не вникати в нюанси суто української історії. Адже для їхнього розуміння треба зробити зусилля, здобути більше знань та вийти із зони комфорту.

Справжня історія України для них некомфортна. Це зовсім не те, до чого вони звикли. Включно з необхідністю не лише зрозуміти, а і пояснити передусім собі сукупність обставин, котрі свого часу призвели до Переяславської Ради. «Зашивши» історію України в історію Польщі, Франції, США, Африки, Японії та Австралії, далі можна спокійно не перейматися контекстами та уникати нюансів. Значно простіше пояснити Громадянську війну в Америці між Північчю та Півднем, ніж причини російської агресії проти України. І так само значно простіше прикритися шляхом до Європи, відмовившись від окремого місця України в історії. Нехай її відтепер і надалі за нас пишуть інші.

Від редакції. Згідно з наказом МОН №1072, підписаним міністром освіти Оксеном Лісовим 30 липня 2024 року, затверджуються «концептуальні засади реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти». Одним із ключових положень цього документа є об’єднання курсів історії України та всесвітньої історії.

                                                                                     (Газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")