Даішники - теж люди... бувальщини

   До вчорашнього професійного свята працівників автомобільного транспорту, дорожнього господарства та водіїв-любителів причетні, ясна річ, і працівники Департаменту патрульної поліції. Аж до ліквідації в 2015 році ця важлива служба допомоги водіям та контролю за дотриманням ними Правил дорожнього руху іменувалася Державтоінспекцією. До вашої уваги три цікаві історії, що сталися на дорогах Січеславщини того періоду за участі працівників ДАІ.

                 «Хлопці, я краще дам вам по лящу, і поїду!»

   Ця бувальщина, як стверджують водійські перекази, сталася неподалік Кам’янського водосховища. Вранці за кілометрів п’ять від нього стареньким «Жигулем» їхав селом після нічної рибалки, зрозуміло незаконної, тлустий і високий дядько. В багажнику ворушилися спіймані карасі і лящі. Аж дивиться — попереду стоїть наряд ДАІ...

   Варто зауважити, що даішники зустрілися йому молоді, невисокі і загалом скромної комплекції. Тож зупинили вони цей автомобіль, дивляться, виходить із нього огрядний здоровань, під два метри зростом, із розчервонілим, від нічного неспання звичайно, обличчям, хоча в патрульних вже інша версія виникла, і рушає до них. А на класичне тоді «Ваші документи?» ігнорує його, підходить до них впритул, нахиляється ближче і каже густим басом: «Хлопці, та що ті документи, я вам краще зараз дам по лящу, і поїду...» Даішники мимоволі сахнулися від нього, один крикнув: «Не треба! Їдьте!» Перспектива отримати по гарному ляпасу від дивного сільського сасулутня нікого з них не звабила й не спокусила...

  Ошелешений несподіваним поворотом подій дядько аж остовпів, повільно повернувся до авто і поїхав. Лящі в багажнику, всупереч його волі, поїхали разом із ним...

           Вибрав торт, який на нього дивився

   А ця історія сталася в Магдалинівському районі. Після розпаду колгоспів колишній водій Василь влаштувався працювати на один із дніпровських хлібозаводів. Рано-вранці віз він тим щедро врожайним краєм свіжовипечену продукцію до кількох неблизьких сільських магазинів. А оскільки роботи у водія хлібовозки завжди по зав’язку, бо, окрім перевезення, треба спочатку на заводі завантажити, а в магазині вивантажити хліб і вироби з нього, то на пустій ще трасі вирішив трохи «притопити», попри встановлений невідь-якої бенері знак про обмеження швидкості. Аж гульк - стоїть автомобіль ДАІ, і сержант «макогона» на капот направляє...

   Зупинився Василь, чесно зізнався, що швидкість таки перевищив. У такому явному випадку, як знав він із багаторічної практики, інспектору краще не суперечити. «Так що будемо робити, оформляти чи щось вирішимо?» - напряму запитав даішник.

- А що вирішувати, я тільки з міста виїхав у перший після вихідних рейс, ще в жодному магазині не був, виручки немає, а своїх грошей у мене катма, ні копійки... - знітився водій.

   І раптом в його голові сяйнуло: «Так а, може, торт підійде?» «А чом би й ні», - хутко погодився працівник ДАІ. Василь відкрив відсік «Газелі» і показав рукою: «Торти он у кутку, виберіть, який на Вас дивиться...»

   Сержант хутко застрибнув до відсіку, вибрав торт і став на землю. Побажав водію щасливої дороги і більше не порушувати Правила дорожнього руху. Василь доїхав до першого магазину, вивантажив хліб, а коли дійшла черга до тортів, то побачив, що у відсіку, поряд з ними, лежить... міліцейський жезл.

   Василь мимоволі засміявся з такої несподіваної біди сержанта. На зворотному шляху, як людина сумлінна і совісна, вирішив одразу повернути знаряддя праці ласуну. Але скільки не їздив Магдалинівською трасою, більше того даішника не зустрів. Як той пояснив начальству свою халепу із втратою державного інвентарю, залишилося таємницею.

   Жезл, як відомо, підлягає обов'язковому обліку, закріплюється за конкретним працівником або підрозділом і списується лише після повного зносу чи закінчення встановлених строків експлуатації... В цьому випадку визначена жезлу місія несподівано перервалася, хвацьким його власником.

                 Вибори президента — річ таки серйозна

    Наступна подія сталася вже з автором цих рядків наприкінці буремного 2004 року, який запам’ятався аж трьома турами президентських виборів Віктора Ющенка. Якраз у третьому довелося мені бути головою дільничної виборчої комісії в рідному Китайгороді, а опісля їхати до Царичанки, де був центр виборчого округу, на нараду з підведення підсумків.

   А в ті часи в Балівці Петриківського району.знаходився полк патрульної міліції, який славився своєю непідкупністю. Його працівники періодично виїжджали в різні райони області і чітко діяли за Правилами дорожнього руху. Тож усі водії знали: «Балівській» із будь-якими порушеннями ПДР, особливо «вживанням», краще не попадатися, щось «вирішити» на місці не вийде, буде лише гірше. Але ж і на Сонці, як відомо, бувають плями.

   Отже, на розвилці в Царичанці зупиняє моє авто, з секретарем і членом ДВК в салоні, наряд ДАІ з двох молодих хлопців, перевіряють документи. Один із них уважно придивляється до мого обличчя, котре за день до цього я, таки не обділений природою зростом, темної пори необережно зачепив гілочкою яблуні, і на тому місці виднілася вже засохла кров. Явно, на жаль, схожа на наслідки «асфальтної хвороби».

   «А як здоров’я?» - пролунало далі з «класичного». «Все добре», - відповідаю, і пояснюю причину їхньої цікавості. «Та ми ж бачимо, що добре, - чую у відповідь. - Якщо ми Вас повеземо зараз до районної лікарні, то все підтвердиться, і Вам це все дуже дорого коштуватиме...» - надходить несподівана пропозиція. Заперечую знову, категорично, будь-яке заборонене водієві «вживання», чого і справді не було. «Шкода нам Вас., - чи не втретє поспіль лунають слова «співчуття», - дуже ж дорого для Вас це все вийде...».

   Дивлюся, доведеться таки їхати до лікарні, а часу до початку наради вже не залишається. «Добре, - кажу патрульним, - поїхали, але в салоні зі мною секретар і член ДВК, я — голова дільничної комісії. Зараз у нас починається нарада із підведення підсумків виборів президента України, і якщо ми на неї не потрапимо, то напишете пояснення, щоб ми могли надати його Окружній комісії про причини відсутності».

   Оглянувши посвідчення голови ДВК і почувши про вибори президента України, котрі відбулися буквально п'ять днів тому, один із патрульних одразу змінив настрій і, повертаючи документи, промовив:

- Дійсно, вибори президента таки серйозна річ... Та і ми теж люди, й інколи можемо помилятися... Їдьте, підводьте підсумки, хай щастить».