Фермери Придніпров'я виростили, під обстрілами, гарний урожай хліба, а реалізувати його нікому

   Пристойний урожай не завжди означає відносно спокійного життя хлібороба надалі. Новини про реалізацію хліба фактично відсутні. "На початку жнив продали Балівці 200 тонн пшениці, на цьому все й закінчилося», - повідомив керівник одного з місцевих ФГ. "Пшениця цього року виросла золота, та нікому вона не потрібна", - бідкаються фермери Софіївщини.

   Певно ж, у «малих» хліборобів менші і можливості. Щойно фермер Олексій Хребто з Царичанка повідомив сумний факт сьогодення:

- Хай їм грець, таким жнивам... Урожай наче й нічого, так комбайн найняти — 3 500 гривень треба віддати за гектар, а пшениця в нас «докотилася» вже до 3 тисяч за тонну... Поїхав купити солярки, для дискування, а вона 95 гривень за літр. Узяв на 6 тисяч, більше грошей немає. Цього пального вистачить лише на половину поля. Коли щось зміниться, не знаю. Всі чекають відкриття портів...

                             У Дніпрі проблеми фермерів знають

    Сьогодні на своїй сторінці в ФБ голова Дніпропетровської облради Микола Лукашук розповів про невтішний стан аграрної галузі краю:

- Про наших аграріїв, фермерів Дніпропетровщини.

Щотижня спілкуюся з представниками прифронтових громад, з людьми, з аграріями. І в кожній розмові зараз одне й те саме.

Фермер каже мені просту річ: «Є врожай – нема ціни. Нема врожаю – ціна є». Цього року врожай є. А ціни немає.

У цих жнивах наша область разом з Одеською та Миколаївською у трійці лідерів країни за зібраним зерном.

   І продаж усього цього хліба вперся в блокаду моря, яку ворог намагається влаштувати знову. Після ударів по цивільних торговельних суднах захід суден у глибоководні порти різко скоротився, частина зернових терміналів призупинила закупівлі.

   А 90% всієї аграрки і продукції ГМК йде через наші порти.

Ситуація нагадує літо 2023 року, коли рашисти блокували зерновий коридор.

На скріні, який мені надіслали самі аграрії – реальні ціни закупівельників станом на 1 серпня.

 Для прикладу. Фермери в Петропавлівці сьогодні продають в реальності пшеницю по безналу за 5 тис грн за тонну.

За готівку, швидкі гроші, 4–4,5 тис грн (це умовно $100 зараз). Ячмінь 2,8 за тону (умовно $62).

А в Румунії, в порту Констанца, українська пшениця коштує $220–260 за тонну, залежно від класу зерна. І ціна росте, слідом за світовою.

   Так, це з логістикою і перевалкою.

   Але наш фермер на місці отримує в рази менше. І розрив зараз більший, ніж будь-яка логістика може пояснити.

   Окремо про тих, хто на цій біді заробляє. Частина покупців користується моментом і тисне ціну. Бо знає: не всі можуть укладати довгі контракти, чекати відстрочок і ризикувати тим, чи розрахуються з ними взагалі. Гроші потрібні тут і зараз.

   Це ринок, у якому фермер не має жодної переговорної позиції. Простіше кажучи – це викручування рук людям, які виростили хліб під обстрілами.

За такими цінами господарства несуть $450–500 збитків з кожного гектара. І це при тому, що цьогоріч врожай хороший.

   Плюс солярка: у постачальників 88–89 гривень за літр, на заправках практично 91, і всі чекають, що буде під сто гривень. Ще й дефіцит солярки на заправках. Плюс витрати на хімію.

Деякі радять: почекай, ціна виросте, не продавайте нижче $200.

   Але люди на місцях питають мене прямо: а як чекати? Склади забиті. Елеватор – теж не зовсім безпечно: закладеш зерно, і не факт, що воно доживе до кращої ціни через відому ситуацію.

   Далі збирати соняшник. А наприкінці вересня кукурудзу. І їх теж треба десь зберігати. Чекати немає ні часу, ні місця: треба розраховуватись за пальне, за хімію, з людьми.

   І люди в полях, жителі у громадах, з якими розмовляю, сподіваються на одне: що війна скоро зупиниться. І можна буде спокійно сіяти, ростити хліб і годувати людей.

   Тому сьогодні дякую нашим аграріям. Фермеру, який вийшов у поле під дронами. Комбайнеру, водію, агроному. Людям, які, попри все, таки зібрали хліб і годують не тільки Україну, а й чималу частину світу.

Низький уклін за вашу працю.

Вона чесна і важка. І ціна за неї теж має бути чесною".

                        Пора діяти старійшинам-дипломатам

   Названа велика проблема стосується, певно ж, усієї України. Уряд для її послаблення розробляє програму кредитування фермерів, під заставу зерна. Що ж, це краще, ніж нічого. Є іще один, потужний, прихований резерв, про який повідомило Міністерство закордонних справ України:

   «3 по 7 серпня у Києві відбудеться щорічна нарада керівників закордонних дипломатичних установ України. Цьогоріч захід проходитиме під гаслом «Відновлення миру і лідерство України».

   Певно ж, на заході говоритимуть і про хліборобські проблеми, та і «вузькі місця» самого МЗС. Де, як відомо, навіть послами до США призначають людей, котрі жодного дня не працювали у цьому специфічному відомстві. Та що там робота - вони не мають і профільної освіти... Вже тривалий час навіть розглядається призначення послом, за океан, навіть підозрюваного в корупційних злочинах бізнесмена, чи не єдина заслуга котрого - тривале перебування його сім'ї за океаном... 

   А фахові дипломати, із велетенським професійним досвідом — Валерій Чалий, Павло Клімкін, Володимир Огризко, Олег Шамшур, Вадим Пристайко та інші — викинуті «зеленими» реформаторами геть із надважливої галузі. Вочевидь, для належної протидії агресору шляхом посилення групи «Рамштайн», і для справжніх санкцій щодо агресора, відновлення «зернового коридору» і відкриття портів, та загалом для припинення війни зусилля цих людей, котрі особисто знають майже всіх політиків світу, включно з Трампом, були б особливо корисними.

   Величезний потенціал цих фахівців був би більш ніж доречним, і у більшості випадків - визначальним. А бездумно викидати із лав зовнішньої оборони України визнаних фахівців міжнародного права, погодьтеся, надто дорого коштує і всім українцям, і хліборобам зокрема. І внутрішній, і зовнішній фронти оборони України однаково важливі завжди, тим паче під час війни.