Новий кодекс не включає фермерське господарство до переліку юридичних осіб приватного права
Зараз фермерське господарство – це окрема форма юридичної особи, створена саме під сімейне господарювання. У проєкті нового Цивільного кодексу (статті 93, 94) такої форми більше немає й залишаються тільки товариства й установи.
Фермерам доведеться перереєстровуватися в ТОВ, кооператив чи іншу корпоративну форму. А разом із формою зникає – спрощене управління, особливі умови по землі, податках і державній підтримці. Додаються витрати на саму перереєстрацію й купа зайвої паперової роботи для десятків тисяч господарств.
ВКФ вимагає залишити фермерське господарство окремою формою і вписати його в перелік у статтях 93 і 94, а всі особливості й далі регулювати спеціальним Законом «Про фермерське господарство».
Майно господарства розділять між членами сім’ї
Сьогодні майно належить самому господарству як юридичній особі. Проєкт (стаття 467) пропонує, щоб майно ділилося між членами господарства в частках. Це суперечить Закону «Про фермерське господарство» і створює ризики блокування управлінських рішень при конфлікті, виході чи спадкуванні частки, ускладнює кредитування та заставу, а також створює навантаження через компенсації при виході учасника. Зростає ризик, що банк уже не так охоче дасть кредит під заставу, бо майно роздроблене між кількома людьми, а не належить одній юрособі.
ВКФ наполягає залишити чинну модель, де власником майна є саме господарство. Якщо ж зміни все-таки ухвалять, в такому випадку, треба прописати запобіжники, щоб господарство було застраховане від сімейних конфліктів. Також конгрес наголошує, що спершу треба провести фінансово-економічний аналіз, як це вдарить по можливості фермерів брати кредити.
Дієздатність територіальної громади
Проєкт визнає територіальну громаду самостійним суб’єктом (стаття 189), але тут же (стаття 192) дозволяє громаді набувати й здійснювати цивільні права лише через орган місцевого самоврядування, фактично позбавляючи її власної дії.
Такий підхід створює колізію, адже орган місцевого самоврядування є окремою юридичною особою, а не «органом» громади в корпоративному сенсі. Норма також суперечить статті 416 самого проєкту та статті 140 Конституції України.
ВКФ вимагає узгодити ці норми між собою, щоб громада могла діяти і безпосередньо, і через раду, як це й передбачено Конституцією.
Дублювання норм земельного законодавства
Низка статей глави 27 (зокрема статті 474, 475, 479, 482, 484) дублює те, що вже є в Земельному кодексі – акту, безпосередньо призначеного для регулювання земельних відносин. Таке нормативне задвоєння створює суперечливу практику застосування та підстави для різного тлумачення.
ВКФ рекомендує перенести статті 477 «Земельні ділянки загального користування. Доступ до земельної ділянки» та 480 «Набуття права власності на природно створювану земельну ділянку» до Земельного кодексу України.
ВКФ наголошує, що фермерське господарство – це модель господарювання, на якій тримається продовольча безпека сотень сільських громад. Тому конгрес продовжить відстоювати інтереси фермерів на всіх етапах розгляду законопроєкту та закликає народних депутатів врахувати позицію галузі до ухвалення Цивільного кодексу в другому читанні.