КОЛИ НАВІТЬ ОДИН У ПОЛІ ВОЇН

Всі знають відомий вислів про те, що гуртом і батька легше бити, але в житті трапляється так, що сила духу, характер допомагають навіть одній людині досягти мети. Знайомтесь, Сергій Бабіч, голова ФГ «Новопролетарське» з села Зоряне Магдалинівського району.

Фермерувати Сергій Миколайович почав у далекому 2007-му, коли місцевий колгосп наказав довго жити, і хвиля масового розпаювання землі накрила й Магдалинівку.

— Перші 34 гектари і списаний МТЗ стали моїм стартовим капіталом на момент створення — власного господарства, — розповідає Сергій Бабіч, — з часом розширилися до 160 гектарів, купили культиватор, борону.

66-річний господар, який переніс складну операцію на серці, не осів удома на м’якому дивані, а обрав власну «унікальну» терапію — він самотужки виконує весь комплекс сільськогосподарських робіт у полі.

— Сам сію, прополюю, бризкаю, — хвалиться Сергій Миколайович, — буває, допомагають зять і племінник.

ФГ «Новопролетарське» займається вирощуванням соняшника, кукурудзи, ячменю.
— Ячмінь цьогоріч вимерз, — констатує невтішну картину з урожаєм Бабіч, — проте навіть не зовсім вдалий рік не вибив нас зі звичної колії — ми вчасно і в повному обсязі сплатили податки і розрахувалися з людьми. Вони, згідно з договором оренди, отримують орендну плату зерном і грошима — за бажанням. З цим проблем немає, — запевняє Сергій Миколайович.

На відміну від агрохолдингів, які безжально витісняють малих фермерів, саме невелике фермерське господарство виявилося найбільш наближеним до простих людей, селян.
Сергій Бабіч власними силами бореться з ямами на сільських дорогах, узимку — із сніговими кучугурами, які не дають дістатися до села, допомагає військовим і фронту.
Тому питання, за ким майбутнє, дуже спірне. Агрохолдинги можуть дозволити собі сучасні технології й високі врожаї, витягнувши з землі по максимуму, але кинувши напризволяще людей, чи фермер, який живе і працює в селі і опікується його проблемами? 

Надія і підтримка в житті — це дружина Любов. Розрада й задоволення — онуки Кирило, Елеонора, Платон, Ангеліна.

Доводиться виживати й тільки мріяти про хорошу сучасну техніку, але Сергій Миколайович не звик плакатися в жилетку й нарікати на долю. І виходить із того, що має.
Приміром, стояв у селі занедбаний колишній клуб, а фермер відремонтував і зробив з нього склад для зберігання.

— Нужда вчить, а бідність умудрить, — кажуть у народі, а народ у нас не дурний, — впевнений Сергій Бабіч.

За таким принципом живе і працює, і кожного дня, крок за кроком, наближає перемогу.