Сьогодні Україна майже чотири роки перебуває у стані повномасштабної війни. Це надзвичайно складний період, який створює екстремальні умови для економіки держави та бізнесу. Внаслідок вторгнення російської федерації, Україні довелося забезпечити «виживання» усіх сфер аби зробити можливим подальше функціонування та розвиток держави. Однією з провідних сфер, збереження якої мало стратегічне значення для України є агросектор.
З лютого 2022 року війна завдала агросектору України понад 100 млрд доларів збитків. Сотні тисяч гектарів с/г землі заміновані, портова інфраструктура системно обстрілюється, а виробництво й експорт скоротилися. Про це для агроблогу на agronews.ua розпоовів Андрій ШАБЕЛЬНІКОВ – керуючий партнер адвокатського об’єднання EvrikaLaw, голова Комітету Національної асоціації адвокатів із питань інвестиційної діяльності та приватизації.
Однак, попри всі виклики агробізнесу вдалося не лише вижити, а й забезпечити поступове відновлення довоєнних обсягів виробництва та експорту агропродукції.
Як повідомляє Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства, у 2025 році в Україні зібрали 57,6 млн тонн зернових культур і 17,3 млн тонн олійних. Очікується, що після остаточного підбиття підсумків зі збирання кукурудзи виробництво зернових загалом становитиме близько 60 млн тонн.
У міністерстві наголосили, що ці показники мають особливе значення в контексті євроінтеграційного курсу України. За обсягами виробництва зернових Україна нині посідає друге місце серед країн Європейського Союзу.
Також слід звернути увагу, що у виробництві кукурудзи Україна залишається безумовним лідером: у 2025 році зібрано 23,5 млн тонн, тоді як загальний показник по ЄС становить 57 млн тонн. Також країна очолює рейтинг виробників соняшнику — 9 млн тонн проти 8,5 млн тонн у всіх державах Євросоюзу разом.
Окрему увагу слід звернути на стан експорту української агропродукції з початку повномасштабного вторгнення.
Згідно даних Мінекономіки, з березня по грудень 2022 року, Україна змогла експортувати 38,93 млн тонн зернових. Крім того, було відправлено за кордон 3,26 млн тонн соняшникової олії та іншої аграрної продукції.
Перші місяці війни характеризувалися збільшенням експорту через залізницю, однак уже у травні обсяги постачання морськими портами перевищили залізничні показники. Починаючи з червня 2022 року, експорт через морські порти активно зростав і у вересні–жовтні, а також у грудні, досягав понад 5 млн тонн на місяць.
2024 рік можна назвати знаковим щодо агроекспорту. Так, обсяги експорту аграрної продукції сягнули піка за роки великої війни – 70,1 млн тонн. Найбільше було реалізовано – кукурудзи (28,84 млн тонн) та пшениці (19,87 млн тонн). Також було продано 5,84 млн тонн соняшникової олії.
Проте, у 2025 році ситуація змінилася не на краще.
За десять місяців 2025 року Україна експортувала 37,35 млн тонн зернових, що майже вдвічі менше, ніж за аналогічний період минулого року, і співставно з рівнем березня–січня 2022 року. Тобто бачимо, що рівень експорту наблизився до обсягів початку повномасштабного вторгнення.
У 2025 році, основними культурами, які експортуються, залишилася кукурудза (13,53 млн тонн) та пшениця (11,76 млн тонн). Обсяги експорту соняшникової олії становили 3,5 млн тонн. Найбільший місячний показник вивезення агропродукції через морські порти було зафіксовано у березні – 4,2 млн тонн.
Варто зазначити, що за підсумками 2025 року доходи України від експорту агропродукції зменшилися на 2,15 мільярда доларів, досягнувши позначки 22,53 мільярда доларів. Такий результат а 8,8% менше за показники попереднього року, що свідчить про поступову втрату темпів зростання галузі, яка традиційно займає провідну роль у структурі українського експорту.
За даними Українського клубу аграрного бізнесу, частка агропромислового комплексу в загальному експорті країни у 2025 році склала 56,1%, що трохи менше за рекордні 61% у 2023 році.
Разом з тим ключовою тенденцією року стало скорочення обсягів постачання української агропродукції до країн Європейського Союзу. Якщо у 2022–2024 роках частка ЄС у структурі агроекспорту стабільно перевищувала 50%, то у 2025 році вона знизилася до 47,5% або 10,7 мільярда доларів. Це відображає як зміну світових ринкових умов, так і внутрішні фактори логістики та конкуренції.
Звичайно, що подібні показники є наслідком російської агресії та обмеження у роботі портової інфраструктури та логістики загалом.
Проте важливою проблемою залишається «чорний експорт» агропродукції, на якому Україна втрачає мільярди доларів. Це призводить до недостатнього наповнення державного бюджету для фінансування ключових видатків на оборонний комплекс та інші сфери державної політики.
Варто зазначити, що причиною «чорного експорту» є недосконала політика держави щодо регулювання питання логістики для дрібних фермерів.
Сьогодні дрібні агровиробники, що вирощують продукцію на 100 га або навіть 500 га ріллі не мають доступу до прогнозованої логістики та не можуть постачати свою продукцію напряму кінцевому покупцю.
До прикладу, щоб реалізувати свою продукцію фермери мають витратити значний час та ресурси для пошуку постачальників агропродукції аби реалізувати вироблений товар.
У свою чергу, продаж с/г товарів за кордон, це справжнє випробування, адже процедура експорту є надзвичайно складною та бюрократизованою. Поряд з цим, залишається питання логістики, адже фермеру необхідно самостійно організувати доставку, наприклад, зерна до порту та домовитися про його збут.
Ми з вами розуміємо, що вироблена агропродукція має бути реалізована в найкоротші строки через обмежений строк придатності. Тому часто фермери, обирають інші шляхи продажу продукції, а саме через сумнівних посередників, які працюють неофіційно.
Як наслідок, значні обсяги с/г товарів експортуються з оплатою готівкою без належного обліку.
Тому держава втрачає просто неймовірні цифри потенційних податків.
Також варто звернути увагу на самі товари, які експортуються. Так, Україна вже історично поставляє на міжнародні ринки здебільшого сировину, а не готову агропродукцію. Враховуючи суттєво нижчу вартість такого виду товарів, наша держава втрачає також і потенційний прибуток від продажу вже переробленої та готової продукції.
Тому станом на сьогодні для розвитку та відбудови аграрного сектору України необхідно вжити комплексних заходів з підтримки дрібних фермерів, налагодження прозорої та чіткої логістики товарів від виробника до кінцевого покупця. Поряд з цим, особливою уваги потребує технологічний розвиток аграрного сектору. Важливо змінити акцент з експорту сировини на постачання вже готової якісної української с/г продукції.