Про «благі» наміри голови прифронтової ОТГ

Мова піде про одіозного голову Миколу Гаврилова, очільника Новопавлівської ОТГ, колишнього Межівського, а тепер Синельниківського району.

"Фермер Придніпров'я" надрукував статтю Ігоря Мосійчука, публіциста, громадського діяча, народного депутата України восьмого скликання, в якій йшлося про те, що «ще один щур втік, самоусунувся від виконання своїх обов'язків».

Формально Микола Гаврилов Закону не порушив, відправивши себе у відпустку «без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану з 4 жовтня 2022 року». Норма Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ч. 1 ст. 26, це дозволяє.
І тут, як кажуть, комар носа не підточить!

Але ж морально-етичні закони ніхто не відміняв. Голова громади, що межує з Донецькою областю з боку неспокійного Покровського напрямку, і яка, власне, першою зустріне ворога, якщо, не приведи, Боже, той прорветься, замість того, щоб укріплювати межі громади й думати про оборону... йде у відпустку!
Причому не на місяць чи два, а на «період дії воєнного стану»!

Натомість свої обов'язки перекладає на плечі жінки — секретаря ОТГ Валентини Кутньої.
Сказати нічого, вчинок, достойний справжнього чоловіка!

А далі ще цікавіше! 11 листопада 2024 року Микола Гаврилов несподівано, мов джин з пляшки, вистрибує на люди, перервавши відпустку, і записує відеозвернення до обласної влади, в якому звинувачує її у бездіяльності на 1001-й день війни. Таке враження, що голова Новопавлівської ОТГ тільки й чекав цієї символічної дати, щоб звернути увагу очільників області, що «їх будинки, землі і паї» можуть бути захоплені.

І тут виникає зустрічне запитання: де був Микола Гаврилов всі 1000 днів війни? Чому, як представник народної влади, не організував будівництво тих самих фортифікаційних споруд силами громади? Адже захистити свої землі й паї повинні у першу чергу ті, хто на них живе, дати відсіч окупантам і загарбникам своїх домівок.

А Микола Гаврилов ніби тисячу днів перебував у летаргічному сні, і на 1001-й лише прокинувся. Хоча навіть тоді далі відосиків справа не пішла, і знову напрошується логічне запитання: хто ж він — господарник, покликаний захищати інтереси громади, чи звичайний блогер?
Схоже, блогерство подобається Миколі Гаврилову більше.

Сам він ніякого пояснення своїм діям не дає. Більш того, навідріз відмовився щось коментувати, як тільки дізнався, що має справу з нашим кореспондентом, звинувативши «Фермер Придніпров'я» в заангажованості, а самого шеф-редактора Анатолія Гайворонського в погрозах «посадити його ще 2019-ого».

Всьому свій час, Миколо Васильовичу! Подивіться, чим закінчили свою діяльність не менш одіозні «слуги народу» Вадим Нестеренко з Новомосковська та Юрій Пришедько з Підгородного. Вони теж вважали себе господарями життя, та їх царювання закінчилося.

А може, Ви якраз з тієї категорії людей, яких називають «ждунами», тому й не збудували на кордоні з ворогом жодної фортифікації за 1000 днів війни.

Куди прокладаєте собі дорогу на майбутнє ніби то «благими намірами»?

Лариса Несіна, редактор газети «Фермер Придніпров'я»