Про що мріють воїни Царичанки після передової

   Цікава зустріч добровольців Збройних Сил України відбулася нещодавно в «Медіа Центрі Царичанка». Її організував колишній навідник-оператор танка Т-72 Добровольчого батальйону "Донбас", а тепер фотограф-фрілансер Національної Спілки Фотохудожників України Юрій Величко. На подію прибули ветерани Збройних Сил України, переважно демобілізовані з армії за віком чи після тяжких поранень.

    В цих мужніх воїнів тривале перебування на передовій, багаторічне напруження всіх духовних і психічних сил, аби вижити в бою, виробило неписане правило побратимів: «Один за всіх, і всі за одного». Адже бійці підрозділу на позиціях діють, як єдиний бойовий організм. Все це у них за плечима. Відтак самостійне повернення в тил, до мирного життя є немалим випробуванням для кожного ветерана ЗСУ. Ось їхні розповіді про це.

                    «Рік у тилу нікого не міг бачити»

   Юрій Величко, засновник студії «Медіа Центр Царичанка» (на фото справа):

- Те, що ми зібралися, це наболіло. В 2014-му я добровільно вступив до лав «Правого сектору», з 2015-го служив у Добровольчому батальйоні «Донбас», навідником-оператором танка Т — 72, у 2017-му демобілізувався. В лютому 2022-му вдруге пішов до військкомату, та на той час мені вже виповнилося 60 років, тому нікуди не взяли. Призначили, як учаснику бойових дій, 5 500 гривень пенсії. Відтак пішов на телеканал «Український свідок», оператором, об’їздив із групою всю лінію бойового зіткнення Донеччини, зустрів багатьох побратимів. Торік Царичанська ОТГ виграла, на моєму портфоліо фотохудожника, грант на заснування фотостудії. Цим тепер і займаюся, допомагає Марічка Білоус. Нам, воїнам, треба єднатися і в тилу, допомагати собі і всім українцям вистояти у цій жорстокій війні з одвічним східним ворогом. Попереду в нас чимало роботи.

Олександр, інвалід війни: «Суспільство переважно сліпе і глухе до тих, хто прийшов із фронту. Коли я повернувся, то рік не міг нікого бачити. Не думав, що тут таке, геть розслаблене життя. Та й не один я такий. Створюємо із побратимом ГО «Шлях титанів», хочемо мати окрему кімнату для реабілітації ветеранів, умеблювати її.

Сергій, колишній будівельник, звільнений із лав ЗСУ за станом здоров’я: «В лютому 2022-го пішов добровільно в армію, до війни працював на будовах. Тепер створюємо з Олександром громадську організацію, ветеранам потрібен масаж, інколи просто погомоніти з побратимами, випити чаю тощо.

Олександр, 54 роки, інвалід війни 2-ї групи: «В 22-му сам пішов до війська, служив у 66-й ОМБр, спочатку на бензовозі. Потім був головним сержантом піхотного взводу, отримав тяжке поранення, в мене перебиті нерви. Медицина інколи такі «сюрпризи» підносить, щось схоже на «дружній вогонь». Для прикладу, їду я з Царичанської райлікарні, видибую після поранення, в обласну Дніпра, із паперами. Там подивилися, аж катма... необхідної печатки. Мусив ще раз ганяти в Дніпро, це зовсім непросто в моєму стані було, через таку недбалість.

   Станіслав "Рижий", 1969 р. н.: «В 2022-му пішов до військкомату сам, потрапив у прикордонники. Отримав тяжке поранення, торік списали. Сиджу вдома, якось дали путівку на оздоровлення. Відчув покращення здоров’я, треба б ще поїхати, там дійсно допомагають. Та поки сказали — передбачено раз на рік, і все.

    Учасники бойових дій «мають»... 5 500 гривень пенсії

   Олександр Кривенко, 1969 р. н, інвалід війни 2-ї групи: «Як і всі, сам пішов до ЗСУ в 2022-му, треба ж комусь цю орду спиняти. Служив у 67-й ОМБр, в ДУК «Правий сектор». Поранили, зняли з обліку. Дали 2-у групу, і хутко так, віртуально, призначили й пенсію. Згодом з’ясувалося, що чомусь застосували не той відсоток середньої зарплати для обчислення, для учасників бойових дій він повинен дорівнювати 80 % середнього забезпечення. Довелося їздити в Пенсійний фонд області, в Дніпро, аж там, нарешті, виправили помилку.

   Михайло Павлюк, 60 років, УБД, старший сержант запасу 53-ї Окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, фермер (на фото):

- В лютому 2022 року я, колишній строковик Радянської армії, добровільно став до лав Збройних Сил України. Після трьох років війни у квітні 2025 року, у 60 літ, демобілізувався, дали теж 5 500 гривень пенсії. Ми, фронтовики, думали, що війна все змінить, але державні чиновники не пішли, масово, на фронт. Переконаний: ніякої «броні» вони не мають, повинні йти до ТЦК в першу чергу! Досі існує пряма загроза існуванню держави, а вони з папірцями трудяться, з цим і жінки залюбки справляться.

    Після війни, думаю, діятиме такий закон: в армії не служив, державу не захищав, тож її чиновником не маєш права бути. Тому людей треба готувати до виборів, у цьому теж бачу нашу ветеранську місію. Вихід в розбудові і формуванні активного, думаючого, юридично і політично грамотного громадянського суспільства. Як і більшість звичайних громадян, завжди сумнівався в порядності і справедливості усіх рівнів нашої влади. Коли призначені ділки з ОВА безкарно цуплять навіть гуманітарку для злиденних, вагонами, як у 2022-му, та гроші на фортифікаціях для воїнів ЗСУ, то це край. Тому закликаю небайдужих громадян не мовчати, бути активними, приєднуватись до процесу розбудови громадянського суспільства.

   Після дружнього спілкування в «Медіа Центрі Царичанки» Юрій Величко закликав ветеранів частіше зустрічатися, так легше пережити і особисті, і основну драму нашого сьогодення — загарбницьку війну держави-терориста. Слід і відкрито говорити про ті проблеми, з якими доводиться мати справу в тилу, є психологи, адвокати, які допожуть. У всіх ветеранів, що були на зустрічі, є свята віра - тільки ми, українці, зможемо навести лад на нашій, і досі ще не всій своїй, землі.