На YouTube-каналі «AgroTalk» агроном Орест Гранат поспілкувався з Григорієм Господаренком — доктором наук, професором Уманського національного університету садівництва, одним із найавторитетніших українських учених у галузі ґрунтознавства та агрохімії. За плечима вченого — понад 50 років у агрономії: від бригадира і головного агронома господарства до автора підручника «Агрохімія», який нині витримав шість видань і використовується в університетах по всій країні.
У цій розмові — про те, як змінилися українські ґрунти за останні 20–30 років, чому агроном незамінний навіть в епоху штучного інтелекту, які вологоощадні технології актуальні вже сьогодні, та чому нестача сірки й цинку — тихий ворог українського врожаю.
– Григорію Миколайовичу, як змінився стан українських ґрунтів за останні 20–30 років?
Картина неоднорідна. Господарства, які цілеспрямовано працюють над родючістю, стабілізували або навіть підвищили вміст органічної речовини в ґрунті. Це пов’язано з тим, що солому та іншу нетоварну продукцію більше не вивозять із поля — вона залишається і поступово перетворюється на органіку. Плюс активніше застосовуються мінеральні добрива, більш продуктивні сорти й гібриди. Загалом нам вдається вирощувати вищі врожаї, але це потребує чіткого управління живленням рослин.
– Яка технологія обробітку ґрунту найкраща — класична оранка, ноутіл, стрип-тіл чи щось нове?
Однозначної відповіді тут немає і бути не може. Це не кулінарний рецепт. Все залежить від типу ґрунту, умов зволоження, гранулометричного складу, вмісту органіки. У Черкаській області на одному господарстві знаходили 40 різновидностей ґрунтів — і навіть на різних полях одного господарства не можна застосовувати однаковий обробіток. Тут потрібен творчий підхід. Саме в цьому й полягає особливість роботи агронома. Його не може замінити штучний інтелект.
– Тобто гасло «Оріть по всій Україні — і буде врожай» — це міф?
Точно міф. На одному полі може залягати плужна підошва на глибині 30–40 см, і там оранка дасть ефект на роки вперед. А є поля, де взагалі не треба нічого робити з ґрунтом — просто сіяти, вносити добрива й збирати врожай. До кожного поля — індивідуальний підхід.
– Клімат змінюється, вологи стає менше. Що з цим робити?
За останні 30 років середньорічна температура в Україні підвищилась на 2°C. А коли температура зростає лише на 1° на місяць — втрати вологи сягають 15–20 мм. За даними Уманської метеостанції, річна кількість опадів скоротилася з 633 до 586 мм. Це 46 мм, яких більше немає.
Аграріям вже зараз варто звернути увагу на збереження вологи. Перше — залишати на поверхні рослинні рештки. Один кілограм нерозкладеної соломи утримує 3 кг води, а після розкладання — вже 10–15 кг. Друге — застосовувати добрива: вони сприяють економнішому використанню вологи рослинами до 30%. Третє — калійні добрива. Не дарма калій називають «поливом бідного фермера»: він підвищує водоутримувальну здатність рослин. І нарешті — менше заїздів у поле, менше агрооперацій, більше пожнивних решток і боротьба з бур’янами, які безжально забирають вологу.
– Як часто потрібно робити аналіз ґрунту і чи це взагалі необхідно?
Аналіз ґрунту — це карта агронома. Без неї не зрозуміти, чого не вистачає полю. Навіть елементарний підхід дає результат: відберіть два зразки — з кращої ділянки та з гіршої за врожайністю — і здайте в лабораторію. Ви одразу побачите різницю: може бракує кальцію, може надлишок магнію, а може — зовсім немає сірки.
– Сірка і цинк — наскільки це реальна проблема?
Дуже реальна. На Полтавщині, де я працюю, сірки й цинку катастрофічно не вистачає. При цьому більшість аграріїв на ці елементи взагалі не звертають уваги — дивляться лише на азот, фосфор і калій. А між тим: немає сірки — не утворюється білок, бо немає трьох ключових амінокислот. Щодо цинку — за даними американських учених, його нестача у кукурудзі проявляється вже у фазі трьох листочків, і це вже означає втрату врожайності. На Чернігівській дослідній станції фіксували приріст урожаю від внесення цинку на рівні 46%.
– Головна загроза для українських ґрунтів на перспективу?
Фосфор. Ми є сировинним придатком: вирощуємо зерно і вивозимо його за кордон на переробку. А разом із зерном вивозимо і колосальну кількість фосфору. Якщо не компенсувати це внесенням фосфорних добрив — почнеться різке зниження врожайності. Держава повинна контролювати, як фермер використовує землю і чи вносить фосфорні добрива. Це обов’язковий агроприйом.
– Яку пораду дасте фермеру, який хоче бути ефективнішим?
Зробіть аналіз ґрунту — хоча б елементарний: гумус, pH, азот, фосфор, калій. Зверніться до агронома-професіонала, він прочитає цей «діагноз». Далі — організуйте сівозміну, бо чергування культур — це страховка від погодних ризиків. Якщо коштів обмаль, купуйте насамперед азотні добрива, потім фосфорні, потім калійні. І обов’язково вносьте фосфор у рядки при сівбі — будь-яка культура реагує на стартове фосфорне живлення. Залишайте на полі нетоварну частину врожаю, подрібнюйте — і ви побачите, як оживає ґрунт.
– Якою ви бачите аграрну Україну через 10 років?
Ми налагодимо переробку. Будемо вивозити не зерно, а борошно, комбікорм. Розвинеться тваринництво, запрацює замкнений цикл: органіка повернеться на поля. На півдні, коло портів, постануть потужні зерносховища. Україна — це 46% чорноземів від загальної площі, третина біопотенціалу Європи. Над цим варто і треба працювати.
📺 Інтерв’ю записане для YouTube-каналу «AgroTalk». Повна версія — на каналі.