Аграрна карта України стрімко змінюється і західні регіони дедалі голосніше заявляють про себе як про нові центри технологічного тяжіння. Близькість до європейського кордону та особливості місцевого рельєфу сформували на Львівщині унікальну для України модель господарювання, пише SEEDS.
Тут навчилися заробляти не на кількості сировини, а на її якості та глибокій переробці. В області практично немає класичного домінування гігантських латифундій — натомість працює близько 1,4 тисячі підприємств, де потужні компанії ділять ринок із гнучкими сімейними фермами.
Уже за кілька тижнів у селі Холодновідка Львівська область прийматиме подію особливого статусу — День Поля «АГРО ЛЬВІВ» 2026, який 24-25 червня вперше пройде у цьому регіоні. У Холодновідці фокус триматимуть на розумній, маневровій техніці, технологіях точного землеробства для невеликих контурів полів, інтенсивному садівництві та інструментах, які дозволяють автоматизувати процеси в умовах дефіциту кадрів.
Як Львівщині вдається утримувати п’яту частину свого ВВП завдяки агросектору, чому релокований бізнес обирає саме цей регіон та які фінансові інструменти готує область для підтримки малих виробників і ветеранів? Про це Agro Team Expo розповів заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Юрій Бучко.
– Що сьогодні собою представляє аграрна Львівщина та як вона змінилась за чотири роки повномасштабного вторгнення?
– Основу сільськогосподарського виробництва в Львівській області становлять близько 1,4 тисяч агроформувань різних форм власності та різного масштабу – від сімейних ферм до великих аграрних підприємств. Вони займаються вирощуванням зернових і технічних культур, овочівництвом, садівництвом, а також тваринництвом.
До початку війни кількість таких агробізнесів становила близько 1,2 тис підприємств.
Позитивна динаміка свідчить, що, попри складні умови воєнного часу, агроформування продовжують функціонувати та поступово розвиватися, а підприємницька активність в аграрному секторі зберігається.
Експорт продукції агропромислового комплексу Львівської області в умовах війни залишається стійким. Частка продукції АПК у загальній структурі експорту області становить 36,6% і надалі залишається одним із ключових драйверів зовнішньої торгівлі. Основу експорту формують жири та олії, зернові культури, цукор і кондитерські вироби, плодоовочева продукція та м’ясо.
Окрім сировинної складової, в АПК регіону працюють понад чотири сотні підприємств харчової промисловості. Львівщина давно і послідовно розвивала глибоку переробку та виробництво продукції з високою доданою вартістю. Сьогодні на території області працюють м’ясопереробні, молокопереробні, хлібопекарські та борошномельні виробництва, які забезпечують населення базовими продуктами харчування.
Паралельно активно розвиваються виробництво напоїв, кондитерських виробів, консервної продукції, олії та жирів.
Якщо підсумувати: попри війну та логістичні виклики, аграрний бізнес Львівщини демонструє адаптивність, здійснюючи поступовий перехід від сировинної моделі до продукції з більшою доданою вартістю, що формує основу для подальшого зростання та зміцнення позицій на зовнішніх ринках.
– Якщо підсумувати – то аграрна Львівщина це швидше агрохолдинг чи фермерське господарство?
– Це унікальне, ринково-здорове поєднання великотоварного виробництва та значної ролі дрібних господарств. Близько 62% аграрної продукції виробляють сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства, тоді як 38% припадає на господарства населення.
Перші спеціалізуються на виробництві зернових культур, цукрових буряків, ріпаку, соняшнику, сої та м’яса, орієнтуючись як на внутрішній ринок, так і на експорт. Другі відіграють ключову роль у виробництві трудомісткої продукції: на них припадає близько 90% виробництва картоплі, овочів, плодів і ягід, молока та яєць. Крім того, саме в індивідуальному секторі зосереджено близько 80% поголів’я великої рогатої худоби, що робить їх стратегічно важливими для розвитку тваринництва.
Аграрна модель Львівщини представляє собою баланс, в якому великі підприємства забезпечують обсяги та ефективність, а дрібні господарства — продовольчу різноманітність і стабільність.
Агропромисловий комплекс Львівщини формує біля 20% ВВП області, а також забезпечує виробництво понад 4,3% валової сільськогосподарської продукції України.
– Які земельні ресурси забезпечують цей показник?
– Площа сільськогосподарських угідь Львівщини становить 1240 тисяч гектарів, або 56,7% загальної площі території області. Посівна площа сільськогосподарських культур – понад 770 тис. га і щороку зростає за рахунок додаткового залучення ріллі у сільськогосподарський обіг. Цьому сприяє як передача земель в оренду від власників паїв, так і проведення аукціонів на право оренди земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, що дозволяє ефективніше використовувати наявні земельні ресурси.
Із 2,5 млн населення Львівської області 961,8 тис. осіб, або 39%, становить сільське населення, що зумовлює значну кількість особистих селянських господарств. Серед них чимало таких, які фактично здійснюють виробництво, обробляючи від 2 до 10, а подекуди й до 50 га землі. Кількість самозайнятих у сільському господарстві становить 175,3 тис. осіб, або близько 17% від загальної кількості зайнятого населення області.
Крім того, у галузі працює ще близько 8 тисяч найманих працівників. Вироблена продукція використовується не лише для власного споживання, а й активно реалізується на ринку.
Ми прагнемо підтримати такі господарства та стимулювати їх поступовий перехід до більш організованих форм діяльності, зокрема створення сімейних фермерських господарств. Цей процес уже демонструє позитивні результати: станом на сьогодні в області зареєстровано 158 сімейних фермерських господарств, що є чи не найвищим показником серед регіонів України.
– Львівщина неодноразово ставала ціллю ворога, але тим не менше сприймається як тиха гавань, як для громадян, так і для бізнесів. Скільки підприємств АПК було релоковано в область після лютого 2022 року?
– Після початку повномасштабного вторгнення на Львівщину було релоковано понад 10 підприємств сільськогосподарського та суміжного переробного спрямування з інших регіонів.
Важливо, що частина з них не лише релокувала діяльність, а й створила нові виробництва на території області зокрема, ТОВ «Львівський хлібопекарський комплекс», або придбала діючі господарства, як-от ФГ «ВРЄМЯ» з Донецької області, яке придбало ФГ «Меринос-Захід».
Серед релокованих підприємств представлені як виробники рослинницької і тваринницької продукції, так і переробні підприємства, що виготовляють снеки, джерки, фіточай, какао, кондитерські вироби та хліб.
Релокація аграрних підприємств є значно складнішою порівняно з переробними, оскільки потребує формування нового земельного банку, оформлення прав на землю та об’єднання ділянок у цілісний масив. Це вимагає значних часових і фінансових ресурсів, а також не завжди дозволяє відновити попередній рівень ефективності через різницю у ґрунтових умовах, інфраструктурі, логістиці та кадровому забезпеченні.
Інтерв’ю підготовлене командою Agro Team Expo