Які зміни очікуються на ринку сої: курс на збільшення внутрішньої переробки

• Перероблена соя з України експортується здебільшого до ЄС.
• За статистикою, соєві боби як сировина потрапляють до Туреччини та Єгипту. Ці ринки загалом становлять майже 57%, ринок ЄС — 43%.
• Загальний експорт до Євросоюзу складає 1,4 млн т соєвих бобів, але з переробкою ситуація цікавіша. Тому що основна маса переробленої сировини складається з основного продукту — шроту та побічного продукту — соєвої олії. У перерахунку за коефіцієнтами перевезення продуктів переробки сої разом із соєвими бобами з України минулого сезону було вивезено 6,5 млн т. 

«Продукти переробки української сої експортуються незалежно від того, збільшується внутрішня переробка чи ні. Понад 70% шроту експортується до ЄС, соєвої олії — 91%. Загалом приблизно 3,3 млн т соєвих бобів як сировини та продуктів переробки, в перерахунку на сою, експортувалося торік з України до Європи. Цікаво, що соєві боби постачаються до країн, близьких до портів — Італії, Франції, Іспанії, а продукти переробки, з огляду на ринкові властивості, вивозяться до країн-сусідів — Польщі, Румунії, Угорщини. І звідти вже розвозяться по кінцевих споживачах меншими партіями», — пояснює Володимир Пугачов.  

Заборона використання соєвої олії в ЄС. Що робити переробникам?

10 квітня 2026 року Єврокомісія ухвалила делегований акт — Регламент (ЄС) 2026/2680, яким соєва олія визначається як така, що містить дуже високий ризик непрямої зміни землекористування. Тобто соєва олія мала би бути заборонена для використання в ЄС під час виробництва біопалива, з певними перехідними періодами до 2030 року. Ризик для виробників був дуже великий, у деяких переробних заводів Євросоюзу частка виробленої олії, яку вони продавали на ринок біопалива, доходила до 80%, і компаніям, які традиційно працюють зі своїми клієнтами, треба було знайти інші ринки збуту.

Одномоментної заборони на використання соєвої олії для виробництва біопалива поки що не відбудеться, але рішення Єврокомісії дало чіткий сигнал виробникам щодо пошуку нових ринків збуту цієї продукції (не країн, а кінцевих споживачів). Адже електромобілів стає більше, а це може призвести до зменшення в цілому палива, зниження попиту на олію під час виробництва біопалива. Проте попит на сою і на продукти її переробки залишається, зокрема через тваринництво, яке у світі зростає. Відповідно, виробництво шроту збільшується, а побічний продукт — соєва олія — дає переробникам непогану маржу переробки (crush margin), і її кудись потрібно продавати.

«Раніше соєва олія використовувалася у виробництві харчових продуктів, але з початку 2000-х великі концерни почали зменшувати її застосування через появу генетично модифікованої (ГМ) сої (у соєвій олії відсутній білок, тому її не можна здати в лабораторію і перевірити вміст білка, оскільки саме він визначає, чи є там ГМО). Тож є великий ризик, адже європейський споживач негативно ставиться до продуктів харчування, вироблених із використанням ГМО», — зазначає Володимир Пугачов.

Соя залишається вигідною для аграрія попри нові вимоги

Соя —  культура, що фіксує азот, тому для її вирощування необхідно менше мінеральних добрив, з якими бувають проблеми на ринку. В Асоціації «Дунайська Соя» пропрацювали сценарії щодо заміни культури, зважаючи на економіку.

Щодо ГМ чи не ГМ-сої закон №3339-IX про регулювання ГМО набуває чинності в Україні повноцінно з 16 вересня 2026 року. Різниця між поточним законом така:

• Чітко визначений контролювальний орган (Держпродспоживслужба).
• Штрафи за порушення закону. Наприклад, за вирощування незареєстрованого ГМО в Україні накладатиметься штраф, і буде утилізація продукції, що більш важливо для аграрія.

«Закон передбачає можливість реєстрації ГМ-сортів, але спільно з колегами ми моделювали таку ситуацію: що буде, якщо хтось почне реєструвати? Зважаючи на всі процедурні моменти, передбачені регулюванням закону, в комерційному обігу ГМ-сорти сої раніше, ніж 2030 року, не зʼявляться в Україні, адже має бути заявка, опрацювання, дослідження, тестування у відкритій системі (демоділянки), потім результати тестування та реєстрація сортів. За цей період, до 2030 року, аграріям потрібно навчитися працювати з «білим» насінням, із сортами, які внесені до Державного реєстру сортів, оскільки дійсно можливі штрафи й утилізація продукції», — пояснює Володимир Пугачов.

Також моделювали ситуацію, чи звернеться хтось узагалі реєструвати ГМ-сорти. За законом має звернутися той, хто володіє правами на інтелектуальну власність, на певний ГМ-сорт. Адже в Україні питання роялті сортів є неоднозначним, і чи будуть ці власники отримувати роялті від того, що вони зареєстрували сорт в Україні, — також питання. Якщо ще й потрібно буде платити роялті за ці ГМ-сорти, тоді скільки коштуватиме насіння?

Тому Володимир Пугачов зазначає, що це не тектонічний зсув у регуляторних вимогах України, нічого принципово нового. Відповідний закон був прийнятий ще в серпні 2023 року, три роки перехідного періоду, і тепер аграріям і переробникам потрібно навчитися працювати за новими вимогами.

Заборона певних діючих речовин у ЄС. Наскільки це торкнеться сої

За словами Володимира Пугачова, соя не є основною культурою, де можуть виникнути проблеми із забороною діючих речовин (д.р.). В Україні дійсно великий спектр того, що наразі дозволено, але вже є приклади компаній, які повністю перейшли на використання д.р. на сої, дозволених у ЄС. Тому, застосовуючи нові підходи, маючи розуміння того, що можна використовувати на сої, проблем не буде.

Аграрії кажуть, що можуть бути дуже критичні проблеми на ріпаку, соняшнику. З соєю історія позитивна, але все одно потрібен комплексний підхід.

Чи є дефіцит сої на переробку

За наявною інформацією, в Україні 24 млн т — річні переробні потужності всіх олійних культур, а виробництво за останні роки сягнуло приблизно 22 млн т. Тобто дефіцит ріпаку, соняшнику та сої разом становить близько 2 млн т.

У Бразилії торік виробили близько 180 млн т, з них приблизно 1,7 млн т — це не ГМ-соя, яка мала попит у ЄС, решта — генетично модифікована, але чи вдасться її завезти в Україну? Володимир Пугачов вважає, що ні, з огляду на досить жорсткий контроль регулювання ГМ-продукції. Тому Україні простіше збільшити виробництво сої.

Сьогодні аграрії активно готуються до наступного сезону, намагаються зрозуміти ринок сої, адже це біржова глобальна культура. Експерти ж поки що не прогнозують значних змін на ринку.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua