Будьмо здорові!

Із книги українського письменника Мирослава Дочинця

"Триб. П'ятикнижжя про карпатського знатника Андрія Ворона":

Не припиняй робити те, що ти вмієш і знаєш, – ні з пенсією, ні з віком, ні з інших причин та обставин. Треба робити навіть не маючи рук. Навіть умираючи – треба робити. Нехай не зупиняє тебе підступна думка: кому це залишиться? Це не твоя жура.  Творець підтримує тих, хто творить.

• Небо любить тих, хто дарує життя і підтримує життя. Ніхто не знає, скільки, де і як йому жити. І ти не знаєш. Не переймайся цим. Зернина, що лягає в ґрунт, не журиться, коли і що з неї виросте. Вона просто росте через терня, тягнеться до неба. Так і ти чини, бо ти – зернятко Неба.

Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе такого.
Не будь повільним ні в роботі, ні в думках. Мудрі люди кажуть, що рішення треба приймати не пізніше, ніж на сьомому подиху. Інакше – воно на шкоду.

• Не зупиняйтесь на півдорозі. І ніколи не пояснюйте  своїх учинків. Кому потрібно, той зрозуміє. А іншим тлумачити – шкода часу. Якщо комусь не подобається те, що ви робите, це їхній клопіт, а не ваш. Якщо людей обурюють ваші думки, ідіть від них. Не ви для світу, а світ – для вас.

Якщо ви будете поводитися невпевнено, вас будуть «пасти» і «вести». Будьте сильними і самостійними. Не треба й інших намагатися «вести». Це клопітна і здебільшого невдячна справа. Краще за цим спокійно і зважено спостерігати.

• Служіть, але не прислуговуйте. Не примушуйте інших служити вам задурно. Це завжди дорого обходиться.

Якщо хочеш, аби щось було зроблено, то роби це сам. І не відсувай надовго. Бо «нині» – то вже «вчора». І ти маєш лише «завтра». Усе, що робиш, роби відповідально і з простотою.
Треба знати, яким ти хочеш бути і що робити. Так і чини. Так і йди по життю, просячи Високого заступництва. І так тобі буде.