А КРИВБАС БУВ І ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЧЕРВОНИМ

ВЛАСНА ДУМКА З ПРИВОДУ

У Криворізькому районі на Дніпропетровщині вирішили змінити назви двох балок та двох тутешніх урочищ. Правда, не місцевий народ і не місцева влада це надумали. Бо про грядущу «історичну» подію дізнаємося з проекту Постанови Кабміну «Про перейменування деяких географічних об”єктів», що появився на сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури. Ця урядова ідея зрозуміло пов’язана з декомунізацією та прощанням з усім радянським, а також з неминучою дерусифікацією. І правильно. По ділу!

Скажімо, балці Падунова неначе як повертають її давню народну назву Вовчий Яр, хоч за свідченням тутешніх як краєзнавців, так і старожилів балку свого часу величали ще й Гречаною. А хто згадав колись пана Падунова, який аж у 1860-роках поблизу села Тихий Став на правому березі річки Інгулець, перегородивши греблями справді довжелезну природну впадину, заклав перший ніби в усій Російській імперії цілий каскад і «гучних» відтоді ставків, сьогодні доконче не звісно. Забули коротше. І хай йому грець, тому Падунову.

А ось іншу тут балку Червоний жовтень спокійно і без будь-яких зайвих мудрувань перейменувати зібралися просто і ясно – Жовтенька. Адже справа у тім, що це ж на Криворіжжі, де добувають, даруйте за тавтологію, руду залізну руду. І якщо горобці у цих краях незвично червоні, то водойми дійсно аж до знаменитих для української історії Жовтих Вод жовтуваті на колір. Інша річ, що виникає явне, як дишло, запитання, кому ж у роки Радянської влади і верховенства комуністичної ідеології прийшло в голови звичайнісіньку балку в степу наректи Червоним Жовтнем? Це ж вам не колгосп, вибачте, і не село тим паче, а таки гарна і мальовнича між полями балка – і ні менше, і не більше. То як на нас, воно й раніше Червоний Жовтень їй як не тичився, так і не личив.

Втім, тут існує і доволі розкішне урочище, котре носить назву Червоний струмок. Не стримаємося, висловимо свою думку: з його перейменуванням явно передали куті меду. Ще точніше марно злякалися слова червоний. Адже воно аніякого відношення до червоного Жовтня чи й червоного радянського стягу у даному випадку не має. Як не важко здогадатися, і тут тільки тому, що від залізної ради споконвіків, скільки люди жили та пам’ятали, протікав червонястий кольором струмок. Ну то горобці на Криворіжжі червоні, а це і зовсім не бурхливий або бурхливий хіба що коли навесні навкруги тануть сніги, потік води. Так чи інакше, але тепер слово червоний одначе прибрали, удостоївши урочище короткої назви Струмок. Досить, мовляв, з нього і його.

Таки щось все ж дивне відбувається з перейменуванням у Кривбасі об’єктів природи і довкілля. Хочеться комусь чи ні, а цей залізорудний край достоту запилений рудим пилом знову ж бо рудої залізної руди. Урочище №2 яке має змінити назву, зараз називається Червоним Лиманом. Що поробиш, куди подінешся, якщо Криворіжжя від руди давно почервоніло і червоне до цих пір та червоним залишатиметься вічно?! Вважайте, що наперекір вічності Червоний Лиман повністю відміняють, бо перейменують в урочище Межове. Не інакше, аби рішуче та раз і назавжди ніби відмежуватися від радянського минулого.

 Тому ще раз хочемо уточнити, що у багатьох тутешніх топонімах слово червоний аж ніяким боком не причетне до червоної минулої комуністичної радянської ідеології.