«Бандерівці» були праві, - Тетяна Чорновол

   Моє око зачепилося за населений пункт Давидів брід, щось було романтичне і красиве в цій назві. Карта показувала значні висоти з нашого берега Інгульця, це значить «Стугна» могла там працювати.

   «Там на лінію стала 17 танкова бригада. Я домовлюся, щоб ти потрапила до них, вони погодяться, бо «Стугни» у них не має. Але 17-тка це наша, Криворіжська бригада, мені дуже важлива їхня думка. Я можу їм рекомендувати тільки бойовий підрозділ. Ти мене розумієш?», - спитав Вілкул.

   «Звісно», - кивнула. Я не образилася на Вілкула, от відчувалося, що він в мене щиро вірить. Але мені додалася робота: довести власним прикладом, що «бандерівці» - це знак якості.

   В 17 бригаду мій взвод прибув 19 квітня. Мені було страшно. Кривий Ріг - місто Володимира Зеленського. 17-та бригада з Кривого Рогу. Як мене там зустрінуть? Адже це я оприлюднила недобру для Зеленського правду, про те, як в часи АТО він ухилявся від призову. І всі мої кримінальні проблеми, справа за Майдан, все через це. А тут я потрапляю в саме лігво. Яким же було моє здивування і радість, коли в штабі мене зустрів «свій» - майор Роман Ковальов «Акцент», який також, як і я, отримав кримінальну справу, бо публічно спитав Зеленського у вічі про його «ухилянтство».

Ми мило пообіймалися, випили кави, «Акцент» поселив нас у найкращому обійсті у селі і терміново послав у Зарічне бити москаля. Що ж, я мусила довести власним прикладом, що «політв’язні Зеленського» - це також знак якості.

   Що таке Зарічне? Тоді Зарічне для мене було просто місце на карті, до якого треба було добратися, не заблукавши в мережі лісосмуг і ланів.

   За 8 місяців нашої роботи в 17 бригаді Зарічне стало: « О, Зарічне…». «Будинок на пагорбі» з особливою любов’ю називала я Зарічне за чудовий краєвид, блакитну стрічку Інгульця і далекі безкраї панорами на всі сторони світу з кожної його точки.

«Філіал пекла», - за те саме називали його мої хлопці, бо Зарічному ми були, як на долоні у ворога, а значить у пеклі.

   Щоправда, нині оглядаючись назад, я розумію, що все там було не так і страшно. Приємна легка прогулянка... Просто ми були дилетанти. І найбільша небезпека була в тому, що ми все робили не правильно. Іронія долі: чим більше ми вчилися на війні, тим більше, в геометричній прогресії, погіршувалися умови. Якби ми зараз діяли як тоді, то були би неживі ще на старті…

   Наказ висуватися на Зарічне я отримала на нараді в штабі за участі молодших командирів. Мені шкода, що вже дуже давно не маю практики таких нарад. Всі дії - тільки по БР. А тоді в 17 бригаді ми збиралися в штабі, обговорювали спільні операції «щоби такого зробити поганого», мінялися засобами, налагоджували взаємодію.

   Наради були в шкільній кімнаті молодшої школи. Пам’ятаю, що сіла за першу парту, на місце, де я сиділа в останніх класах школи (коли я зрозуміла перевагу перших парт і взагалі першості, як такої).

   Пам’ятаю, нашого командира і талановитого снайпера "Татарина", кримського татарина, у нього було оригінальне хобі (як, до речі, у багатьох кадрових військових) - акваріум зі скатами в квартирі Кривого Рогу, і я потім завжди питала, як їхнє самопочуття, бо, як скаржився Татарин, війна погано впливала на психіку хвостатих скотиняк і чистоту води.

   Пам’ятаю нашого колегу протитанкіста з рапірами "Роніна", бо у нього був образ: шляхетний профіль, сиве волосся і оригінальний ніж зі слонової кістки на броніку. Він мені нагадував Відьмака.

Пам'ятаю командира взводу "Філіна". Найкращого танкіста.

   Пам’ятаю двох командирів мінометників, ми з ними працювали поруч через дальність. Одного разу позичила їм свій пікап. Ввечері пікап повернули повний кузов крові загиблого. Там же була намішана і кров ще двох, в тому числі командира мінометки, але пікап встиг довести важкопораненого живим.

   Пам’ятаю командира розвідників "Рись", бо він особисто мене водив у перші розвідки позицій для Стугни, ми вдвох тупали по весняному розмаю Інгульця. Не знаю, чи був тоді молодець "Руха", командир найбільш жахнутого в позитивному сенсі цього слова підрозділу на нашій лінії, мабуть був, бо якщо треба було перейти Інгулець і розстріляти москалів посеред ночі просто в ліжках, то це був завжди "Руха"…

   Там за шкільними партами були всі цікаві, глибокі особистості, адже бойові командири. Але на той момент це був один загальний багатоокий піксель, що скептично дивився в бік єдиної в товаристві жінки.

   Що ж, це очікувано я мусила також доводити, що жінка в армії має знак якості.

Чи то Акцент, чи то Татарин мажорно представили мене як власницю чудо зброї «Стугни», що завтра їде в Зарічне бити москаля. Мені додалося відповідальності довести, що я відповідаю своїй чудо зброї.

   І тут вишенька на торті: спитали мій позивний.

Я була до цього не готова, під Києвом воювала, як «Таня» чи «Стугна», бо інших «Тань» і «Стугн» в 3 -йому батальйоні 72 бригади під Броварами не було.

Не було у мене позивного, але і думати не було коли, щось сказало наче за мене голосно і впевнено: «Дракон».

   Піксельне тіло 17 бригади, як по команді повернулося до мене і округлило півсотні очей. Це був найамбітніший позивний серед всього товариства!

   От дурна, подумалося мені, тепер мені ще й треба доводити, що я «Дракон», а не ящірка безхвоста. Зарічне стане моїм кінцем або тріумфом. Я набрала на себе стільки репутаційних зобов’язань, що лишалося лише себе підбадьорити: «як корабель назвете, так він вам і попливе…» Дракон так дракон…

   Коли піксельне тіло покинуло клас, я знайшла у підсобку, вибрала відра, пішла в шкільний туалет, щоб націдити в них воду і …заходилася поливати шкільні квіти, які ніхто не поливав з початку вторгнення. Квіти були в кожному класі і вони були ледь живі. Був Чистий четвер, день добрих справ.

   Взагалі, я вірю у рівновагу і баланс всесвіту. Нам завтра знадобиться удача і життя прозапас - гадала я виливаючи воду у вазонки з відьминими язиками і геранью. Тоді я врятувала з півсотні маленьких і неістотних квіткових життів.

Завтра наша дорога вела нас у село Зарічне Херсонської області назустріч нашій славі, ганьбі чи загибелі. Три варіанти, і лише один був жаданим...

                     Продовження буде пізніше.