У Вінниці брати Микола Шамрицький та Григорій Шамрицький завітали в гості до одного з найвідоміших фермерів України — Андрія Капріци. На YouTube-каналі «AgroTalk» вони поспілкувались із господарем, який впроваджує точне землеробство на практиці, та дізналися про справжні реалії сучасного агробізнесу. Андрій Капріца — фермер із 1003 гектарами землі, відомий своїм прагматизмом, відкритістю та гумором, який не боїться називати речі своїми іменами. У цій розмові — про сівозміну як інструмент прибутковості, виклики для малих господарств і реальні рішення, які працюють в українських умовах.

– Андрію, давай почнемо з простого: хто ти такий для тих, хто ще не знайомий з тобою?

У першу чергу я фермер. Думаю, більшість вже бачили моє обличчя десь в інтернеті. Називають мене «найточнішим фермером» – не зовсім згоден, але, мабуть, щось у цьому є. Прізвище моє – Капріца, молдовського походження, хоча в роду молдован не було. Перекладається як «маленька коза» — ось така цікава історія.

– З чого починалося твоє господарство?

Почалося все з діда, який у 1992 році створив господарство. Коли він пішов з життя, я почав керувати. Тоді було 350 га, зараз маємо 1300. Це повноцінне сімейне підприємство — зі мною працюють брат, мама, сестра, її чоловік. Ми — родина, яка дихає одним господарством.

– Який середній розмір поля у тебе і як вам вдалося досягти консолідації?

– Приблизно 50 га. Ми вміємо домовлятись із сусідами, обмінюватись паями. Це важко, але можливо, якщо є довіра. З холдингами, до речі, домовлятись легше – вони все рахують і мислять раціонально. Загалом у нас близько 22 полів, і більшість з них логістично зручно розташовані.

– Розкажи про вашу сівозміну. Що сієте і які культури найприбутковіші?

До війни ми перейшли на трипільну сівозміну: кукурудза, пшениця, соняшник. Це проста модель, але ефективна саме в нашій зоні. Додавали буряк – раніше добре заробляли на ньому, але зараз прибутковість впала, тому відмовляємося. У 2025 році більше сіяти будемо ріпак.

Щодо прибутковості: у 2024 році ріпак дав $815/га, соняшник  $573, пшениця  $338, буряк  $640, ячмінь $200. Найслабше  кукурудза: лише $124. У середньому маємо $400/га  це мінімум, аби триматися на плаву. Для розвитку потрібно хоча б $550–600/га.

– Що порадиш аграріям у 2025 році: дотримуватись сівозміни чи йти в прибуток?

Тут треба шукати баланс. Я не сію соняшник по соняшнику. В моїй системі соняшник повертається на поле раз на три роки. Сівозміна  це не святе, але вона дає стабільність. Якщо ситуація критична  можна піти на компроміси, але не знищувати землю.

– Точне землеробство: з чого почати, що справді працює?

У мене ця система працює вже понад 6 років. Це не опція, а основа. Починати треба з голови, не з техніки. Але якщо про інструменти: автопілот, відключення секцій, farm management-система  це топ-3 речі, що окупаються за перший сезон. Далі  карти врожайності, диференційні посіви, аналіз ґрунтів.

– Чи вдається порахувати ефективність точного землеробства у грошах?

Точно не скажу, бо це стало стандартом. Але за оцінками інтеграторів, це +20% до прибутку і -10–15% до витрат. Працює – однозначно.

– Дрони, сенсори, інновації – каприз чи необхідність?

Це необхідність. Але починайте з малого. Спочатку купіть те, що швидко окупається. Потім поступово – аналіз ґрунтів, диференційні добрива тощо. Але головне – не втратити розуміння економіки.

-Яка ситуація з орендою землі та конкуренцією у регіоні?

Конкуренція шалена. Але ми тримаємося завдяки репутації. Орендна плата — 7000 грн/га + 1000 бонус за підписання договору. Землю не купуємо, бо економічно це невигідно. Користуємось послугами компаній, які купують землю та здають нам в оренду. Якщо пай дійсно цінний — можу купити.

– Як вибудовуєте стосунки з пайовиками?

Без подарунків, але з повагою. Ми допомагаємо по-людськи: оремо городи, даємо зерно, підтримуємо школи. Для мене це важливіше за цукор до Нового року. Люди це цінують.

– А кадри? Є проблема?

У нас 5 механізаторів, агроном, інженер, бухгалтер, юрист. Усі майже взаємозамінні. Молодь є, працюють нормально. Основні кадри заброньовані.

– Яке твоє ставлення до одноосібників та дрібних фермерів?

Одноосібнику важко вижити. Без техніки — залежний, без ПДВ — втрачаєш 20%. Але кожен має право спробувати. Для тих, хто має до 200 га — шанс є. Треба базовий набір техніки, чіткий облік і холодна голова.

– Чи плануєш балотуватись у мери Вінниці?

Молдавани кажуть багато чого (усміхається). А там — як піде.

– Якою бачиш Україну через 10 років?

Аграрною державою з високим рівнем переробки. Не просто сировина — а готовий продукт, бренд Made in Ukraine. Ми можемо це зробити.

– Що побажаєш аграріям?

Дощів у потрібний час, мудрих рішень і інвестицій у знання. Агро — це бізнес, а не хобі. І бізнес має бути прибутковим.

📺 Інтерв’ю записане для YouTube-каналу «AgroTalk». Повна версія — на каналі.