Чому росія завжди бачить небезпеку в Україні?

Найбільше, чого боїться росія від України – це... експансії – багатозмістовної, багатошарової, багатоманітної. Мова перед усім про суспільні практики, що не поєднуються, конфліктують з глибинними російськими архетипами, на яких засновано саму російську державність і які є джерелом і водночас способом збереження самодержавного типу правління у Росії. Українські суспільні практики привабливі для частини росіян, переду усім своєю свободою.

Така потенційна експансія України перед усім глибоко суперечить російському експансіоналізму, який у своїй основі є примітивно територіальним, спрямованим на те, щоб захопити та утилізувати максимальний обсяг ресурсів, включно з ресурсом людським. Пам'ятаєте ГУЛАГ, каторжну працю і кріпацтво у росії? У ХХІ сторіччі в ній мало що змінилося. Тому росіяни з березня вже депортували в російську глибинку більше 2000 000 українців з окупованих територій України, з них кілька сотень тисяч дітей.

Україна повсякчас подає росіянам приклад того, що владу можна і слід змінювати – як не на виборах, то і на майданах. Ця практика найбільше лякає російських самодержців, тому вони раз по раз нападають на нас з метою поневолити та знищити.

З часів Північної війни (1700 – 1721 роки) українці билися і на боці росії. За 300 років це перша війна, у якій ми всі воюємо проти росії. Перемога СРСР у Другій світовій досягнута великою, вірогідно, найбільшою мірою, українцями і за рахунок України. Як воюють власне росіяни ми зараз бачимо на українсько-російських фронтах.

Цей напад росії на Україну за своїми причинами один в один відповідає нападу Івана ІІІ московського на Новгородську республіку. Новгородці своїм прикладом показували московитам, що можна гідно і заможно жити без самодержця. Тому москва напала на Новгород. Спочатку у 1471 році, а тоді, зневаживши мирну угоду, що була укладена між Іваном ІІІ і Республікою, у 1477 -1478 роках. Війна тривала 98 днів. Похід московитів супроводжувався терором, катуваннями, мародерством і ґвалтом. Нічого не нагадує?

Тодішній "Колективний Захід" перед усім в особах Великого князівства Литовського і Речі Посполитої на прийшов на допомогу новгородцям не в останню чергу через те, що православне Віче остерігалося оборонної співпраці з католиками. Відтак Республіку було знищено васалом хана Великої Орди Ахмата. Остаточно закатував Новгород Іван IV Скажений у 1569 – 1570 рр. Він депортував у московію більшість продуктивного населення міста та околиць. Данину татарам – Кримському Ханству - московія сплачувала до 1700 року.