Для ефективної мобілізації суспільство має бачити живих, нагороджених ветеранів

   Увʼязнений знає свій термін відбування покарання. Більше того, він може вийти з вʼязниці достроково.

   Український же воїн, сонечко-ЗСУ, в якого усі так вірять і підтримують - не має ЗАКОННОГО варіанту повернутись додому з високопіднятою головою, окрім як внаслідок поранення. Бо навіть ті хлопці, що звільняються через хвороби, опіку, шлюби, дітей і т. п. - відчувають себе не дуже комфортно, так як розуміють, що їхні побратими залишаються там, без подібного шансу на повернення до власних сімей. Ще й є купа всяких у - - - ків, які дорікають тим, що повернулись цілими і здоровими, що мовляв, не так воював, не там був, грошей заробив, і взагалі не ясно, чим займався.

   Для ефективної мобілізації, треба повернути у суспільство поки живих, і відносно уцілілих військовослужбовців. Повернути їх на підприємства і в громади, до сімей і родин. Бо як буде визначений термін служби, то для потенційних новобранців, хоча б зникне сприйняття походу в ТЦК, як дороги в один кінець.

   Ще один важливий факт - це історія війни і історії про війну. Що розповідатиме у селі чи місті «вояка», який пішов у СЗЧ (дезертирував), або який усіма правдами і неправдами через валяння по лікарнях таки знайшов болячку, щоб списатись?! Навряд чи ви почуєте історії про братерство і відвагу, про неймовірних бойовиків, крутіше ніж у фільмах, про сміх і сльози в найнебезпечніших ситуаціях, в які може потрапити людина.

  Я чув солдатські розмови в лікарні під дверима ВЛК. Пощастило, був одягнутий у цивільне, а на лобі у мене не написано - офіцер ЗСУ. І те, що я наслухався - це катастрофа, погірше за утоплеників в Тисі. Бо і сержанти у них усі дебіли, і офіцери - некомпетентні піджаки, і генерали - усі мʼясники (хоча, не певен, що хтось із них бодай вживу бачив генерала, не те щоб спілкуватись) і т. п. І тільки один хлопчина зі 128 ОГШБр, з яким, як виявилося згодом, ми були поруч у Херсонській наступальній операції, тихо стояв і теж разом зі мною відчував сором і роздратування за такий стан справ. Бо якщо усі такі погані, і в армії усе так хріново, совок і некомпетентність, то як так вийшло, що ми досі воюємо біля Бахмута, Кремінної, Купʼянська, Горлівки і т. п.?!

   До того ж, ухилянти зараз нічогенько так підняли голову. Якщо раніше вони просто сиділи і никались, то зараз, разом зі своїми скаженими самками (а у нас купа мужиків тримають свої яйця в кулаку дружини), вони відчули, що їх є до біса (а їх навіть більше ніж нас), і починають буянити і качати права. І тут те ж би згодились здорові ветерани всередині суспільства.

   Перше - для адекватних розʼяснень і агітаційної роботи, а друге - для зауважень, якщо хтось себе некоректно поводить стосовно ТЦК і т. п. Бо якось важко буде стрибати з сокирою на поранених воїнів з ТЦК, бити швабрами вікна, коли поруч стоять два твої сусіди (морпіх і десантник), які можуть зробити Тобі кілька фізичних зауважень.