«Для нього це зараз важливіше, ніж будь-які ліки у шпиталю...», - надихаючий speech Данила Довбуна
За матеріалами інтернет-видань
24.02.2023
321
Шпиталь. Молодий воїн на колясці. Сумно щось розглядає на своїй долоні. Там кільце. Розговорилися. Паралізовані ноги. Діагноз невтішний. Його дівчина за 3 місяця лікування жодного разу не приїхала. Почала дуже рідко відповідати на його повідомлення. Останній тиждень зовсім мовчить та не відповідає на дзвінки. То кільце це її подарунок. Там напис - "Назавжди твоя".
Вислухав. Поділився своїм трагічним #немаєщастяужитті. Та став по трохи давати піздюлєй, щоб припинив жаліти себе. Так і познайомилися.
Вийшли на прогулянку. Нагадую йому про фільм Роккі. Він не дивився. Ех, "маладьож". Знаходжу потрібний уривок в інтернеті. Кажу: "Ти Сталоне. Я твій нігга-бразе. Біжим наввипередки. Смислі, я біжу ти мчиш на своєму зорельоті". Декілька спроб. Він втомився швидше. Окей. Пауза. Він заробив на приз. Залишаю його. Йду до магазу, що через дорогу.
Повертаюсь з морозивом. Ще біля магазу побачив, як він знову дивиться на щось на долоні. Тут з руки рониться кільце. Він намагається підняти, сидячи у колясці, але не вдється. Поряд, на транспортній зупинці, жіночка з дівчиною років 6-7. Вони спостерігають за цим. Дівчинка подивилась на маму. Та дозволила. Малеча побігла до мого "сталоне". Підняла кільце та віддала йому. Він узяв та завмер. Дівчина протягнула кулачок, щоб він їй "відбив". Він протягнув свій на зустріч. Потім дівчинка побігла до мами.
В цю мить я вже переходив дорогу. Але пішов не до нього, а до цих дівчат. Подякував, сказавши, що для нього це зараз було важливіше, ніж будь-які ліки у шпиталю. Відав наше морозиво. Дівчата відмовлялися. Я просто поклав на коліна мами, що сиділа на лавці. Та пішов.
"Хотів нагородити тебе морозивом..." - почав говорити як раптом побачив його очі. А там сльози. "Але ця дівчинка краща нагорода" - підсумував та підбодьорив - "Твій нігга-бразе каже, що пора знову змагатися. Готовий?". Він стер сльози. Мовчки розвернувся. Ми помчали.
Таке життя. Як би сильно тебе не образила, не зрадила, начебто, найближча зараз людина, завжди є ще й та, що протягне свій надихаючий кулачок. І ти йдеш далі. Або летиш на свому зорельоті.
Із ФБ - сторінки Воїна Данило Ів. Довбун
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ