Досить грати з ерефією в піддавки! - фермер Анатолій Лисенко

 Анатолій Лисенко (вгорі) із сестрою Іриною Тезик (на фото зліва) та дітьми в день Святого Миколая 6 грудня 2024 року. Петриківка, храм ПЦУ, збудований Іриною Тезик на честь полеглого сина, воїна ЗСУ Костянтина Тезика і всіх захисників України.

   Тривала, нахабна і цинічна військова агресія загребущих сусідів із Залісся спонукає українців до пошуку причин їхньої наджорстокої поведінки. А ще причин перебування демократичного світу у певній нірвані, тобто стані занадто поглибленого, тривалого спокою. Та ні, нам таки допомагають і зброєю, і санкціями, але цього явно недостатньо, з огляду на масштаби скоєння воєнних злочинів і войовничу загонистість колишніх «мишебратів».

   Як слід було діяти країнам НАТО, найпотужнішого оборонного блоку на планеті Земля, аби підступна орда не розтікалася за межі країни-терориста рф? Що треба зробити тепер, аби чванливі посланці московії навіть думки боялися про загарбання чогось там в Україні?

  Про це сьогодні розмірковує відомий у славному Петриківському краї хлібороб, патріот, поет, колишній заступник очільника Петриківської РДА часів Ющенка Анатолій Лисенко. З початку відкритого вторгнення ерефії він добровільно став до лав Тероборони Дніпропетровської області і виконував завдання із захисту держави. Після досягнення пенсійного віку звільнений із лав ЗСУ, повернувся до волонтерської діяльності і роботи на землі.

   Анатолій Олексійович не вважає себе класичним фермером, бо обробляє з родиною лише свої два земельних паї і каже, що офіційний статус таких, як він, «дрібних» землеробів, ще не визначений. Хоча це теж вільна селянська праця на землі, отже, фермерська діяльність. Він член Асоціації фермерів і приватних землевласників Дніпропетровської області, Петриківську районну організацію якої очолює його син Віталій Лисенко. Ця робота на землі обпечена війною, бо чимало земляків віддали життя за Україну на фронті, серед них і 35-річний племінник А. Лисенка, боєць роти ударних безпілотників "Ахіллес" ЗСУ Костянтин Тезик...

    Далі змістовна, без напівтонів, як і кожного українського воїна, пряма мова Анатолія Лисенка.

   З ерефією не можна грати в піддавки, це дуже дорого і боляче. Коли путлер ще 2021-го почав стягувати свої банди до кордонів України, НАТО слід було ввести до нас власний контингент. І попередити кремль: зробите якесь паскудство — отримаєте удвічі більше! Треба було ще тоді «червоні лінії» москві намалювати, з категоричними застереженнями.

   Але з Києва держави Альнсу почали... вивозити свої посольства! Це створило свого роду вакуум і дало сигнал — заходь, путлер, і твори, що заманеться! Бий, грабуй, гвалтуй, а ми глибоко будемо стурбовані через це...

   Дії путіна нагадують відому українську народну казку «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат». Там лисичка прохала спочатку одну лапку на саночки покласти, потім другу і так далі. Точно так і кремль, зразу він Крим окупував, подивився, нічого суттєвого йому за це і не було. Потім частину Донецької, Луганської областей, і знову — без відповіді. Далі вже він знахабнів остаточно і пішов відкрито.

   Та дійте вже, нарешті, наші любі союзники! Обваліть ціни на нафту, це ж не так складно, і ніхто при цьому не загине! Закрийте московію «залізною завісою», як колись «союз непорушний», і їй теж буде гаплик. Дайте нам, нарешті, «Томагавки» та інші ракети далекої дії, усе сучасне, що потрібне фронту. Треба було із самого початку орду добре гахнути, щоб вони втямили — мо’, й не слід Україну чіпати, бо за нею ж стоїть НАТО?

   Тим паче, ви  ж гарантували нам безпеку Будапештським меморандумом ще 1994 року! Слово країни, члена НАТО, наймогутнішого оборонного блоку планети Земля, має бути тверде, стальне. Іншого московити просто не тямлять. А ходити перед ними на напівзігнутих, "слухати обидві сторони", як оце збираються новообрані американські партнери, надіятись на «мирні переговори» - за одним столом із міжнародним злочинцем, якого розшукує Міжнародний кримінальний суд — це індульгенція кремлю!

   Дійте, союзники, поки в нас ще є кому тримати зброю в руках! У противному разі це дасть привід усім країнам «Осі зла» відчути свою «правильність» і «безрішність», як їх і досі відчуває рф. Краще не випускати джина із пляшки, бо повернути його назад не так і просто. Дійте, наші партнери, українцям уже майже 11 років доводиться закривати вас собою і від ерефії, і вже й від кндр!