Євген Павлович Ігнатьєв в екстреній медицині Криворіжжя - 38 років: «Це нереальне щастя — повернути людину до життя»
За матеріалами інтернет-видань
16.10.2025
257
Він добре знає, що таке не спати ночами, що таке встигнути за лічені хвилини, коли ціна — людська доля.
Його досвід — це десятки тисяч викликів, тисячі врятованих пацієнтів і понад три десятиліття відданості одній справі.
Євген Павлович Ігнатьєв, завідувач підстанції №2 Криворізької станції, вже 38 років служить екстреній медицині.
«Я прийшов сюди молодим лікарем і залишився на все життя. Спочатку працював у лінійній бригаді, потім — у виїзній бригаді інтенсивної терапії та реанімації. А з 2008 року очолюю підстанцію. Але не можу сидіти лише в кабінеті — досі виїжджаю на виклики. Це частина мене. Якщо все життя рятуєш людей, без цього вже не можеш», — ділиться Євген Павлович.
Сьогодні на підстанції працює понад 80 фахівців — медичних працівників та екстрених медичних техніків. Щодня чергує 5–6 бригад, хоча, як каже завідувач, їх має бути щонайменше 11:
«Кадровий дефіцит — наша найбільша проблема. Люди йдуть через низькі зарплати, а нові не приходять з тієї ж причини. Радієш хоча б тому, що маємо все необхідне для роботи — сучасні автомобілі, обладнання, медикаменти. Але людей не вистачає…»
За ці роки Євген Павлович бачив багато — і сльози радості, і невимовний біль. Та найяскравіші спогади — це близько 30 успішних реанімацій:
«Це нереальне щастя — повернути людину до життя. Побачити сльози радості в очах рідних, які готові цілувати тобі руки. Ось заради таких моментів ми тут».
Та є й те, що не забувається ніколи…
«Найважче — дитячі виклики. У пам’яті назавжди залишився випадок із 7-річним хлопчиком, якого ми не змогли врятувати після ураження струмом. Він просто грався в кімнаті, де були оголені дроти. Ми робили все можливе, але дива не сталося…»
Попри втому, небезпеку й біль, він не зупиняється. Пишається своїм колективом і кожним, хто працює поруч:
«Мій колектив — це герої. Кожен із них на своєму місці, кожен робить неможливе. Особливо тепер, під час війни, коли доводиться виїжджати на місця «прильотів», ризикуючи власним життям».
Найбільша опора і сила — сім’я. Дружина, донька, зять та 7-річна онучка, які завжди поряд:
«Найкращий відпочинок — це вихідні з родиною. Люблю, коли всі збираються за столом, а я готую шашлик, плов чи шурпу. Це моє хобі, як і риболовля. Найкращий улов — щука на 5 кілограмів, але я впевнений, що найбільший — ще попереду», — усміхається Євген Павлович.
38 років служіння людям — це не просто робота. Це покликання. Це історія людини, яка щодня стоїть на сторожі життя. Історія лікаря, керівника, наставника, який надихає й веде за собою.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ