Гоголь, Піддубний, Корольов і Чайковський - наші «ракети». Не віддаваймо їх московії!

                    Вони підгрібають все, "що погано лежить".

   І їм глибоко начхати на правду, на відсутність "русского" коріння, чи смисл творчого спадку. Головне, щоб фігура чи подія була знакова і відома.

Я ще пам‘ятаю, як у совкових підручниках "русская історія" починалася із "древньої держави Урарту", бо десь вона була на території Вірменії, тобто сссру, а значить "русская".

А зараз вони привласнюють нашу історію, нашу культуру. І це є основою для війни та загарбань.

   Тому й Анна, тому і борець Піддубний, тому і "Тіні забутих предків", які навіть перейменували на "огнєнниє коні", теж пробують привласнити.

Бо їх у світі знають.

   Але у цих випадках нам вдалося "відбити" своє. Для цього не треба було мільйони євро витрачати. Досить будо чітко заявити — це наше!

Ви не розумієте ціну "культурного продукту". А московська пропаганда добре розуміє. Недарма туди вкладаються гроші, порівнянні з військовим бюджетом.

   А ви потім дивуєтеся - "чому союзники не надають нам літаків і ракет"?

А як їм давати, коли їхня суспільна думка щиро любить "вєлікую русскую культуру" із відомим і розпіареним Чайковським і Гоголем, за яким в Голлівуді кіно знімають.

   А ця війна в уяві пересічних європейців і американців — то внутрішні розбірки "єдіного народу". "Мілиє браняцця - только тєшацця" (пардон за русизми).

   Всі відомі оркестри виконують і піарять по світу "русскій романс "Очі чорниє"". І всі плещуть і підспівують: яка класна "узкая пєсня". І в кіно вставляють. І плювати, що то слова українця Гребінки на музику німця Флоріана Германа. Навіть ви не всі знаєте цього. А що говорити про європейців чи американців?

          Про "русскій борщ" чули? Оце воно.

московити підгрібають під себе все гамузом і гуртом. А ми пінцетиком колупаємося у своїй минувшині, вибираючи крихітні діамантики, а решту масиву викидаємо в смітник.

   А вони не викидають, а тупо привласнюють.

Отак і створюється у світі імідж "широкой узкой душі", "вєлікой культури", "діамантів світової літератури".

І, замість того, щоб заявити: "Це наше!", ми з легкістю віддаємо свою "культурну зброю" московитам. Так само як з легкістю віддали ядерні ракети.

А зараз пожинаємо наслідки.

Читайте також: Нам треба довго лікувати націю. Тут терапія потрібна, а не ампутація. Блог Сашка Лірника

Не сподіваюся, що мене зрозуміють, бо он старі друзі заявляють: "Як ти можеш? Чайковський і Гоголь — це вороги! Вони "служили імперії" Ату їх!"

   І що? Ну, служили. Німцю, який іде дивитися "Лускунчика", глибоко начхати, при якому царю-ампіратору композитор писав цю геніальну музику. Він іде на балет "російського композитора", і плескає в долоні.

А наші "необільшовики" підтакують: "Так! російського! Не українського!".

Замість заявити: "Це наше!".

   І це не коштує мільйони.

Натомість із радістю відмовляються від використання "розкрученого бренду", який можна поставити собі на службу.

А я бачу, як з радістю розрізали атомні бомбардувальники в Умані й передавали ракети в росію - "гаранту нашої безпеки". А тепер вона нас обстрілює ними ж.

   Так от — і Чайковський, і Гоголь, і Піддубний, і Корольов, і багато інших — це і є наші "ракети", які не можна віддавати московитам.

Бо дія їхня не менш потужна, ніж у реальних ядерних.

   Наприклад, заява президента чи мінкульту, що Чайковський — наш, не коштує ні копійки, а от ефект дасть не гірший, ніж десять безпекових форумів. І піар України у світі. Нехай зміна суспільної думки невелика, нехай один відсоток, але тут, як в анекдоті про розпіареного теж українця Достоєвського, "зарубіл бабку проценщіцу - дєсять копєєк всєво. Зато дєсять бабушек - уже рубль!"

Якщо що, то цей допис не про Гоголя і не про Чайковського, а про принципи.