Ірина Фаріон - ген Українців і код Нації
За матеріалами інтернет-видань
05.03.2025
165
Якби хтось, колись сказав мені, що я оголошуватиму хвилину мовчання в пам’ять про Ірину Фаріон!.. Але в липні 2024-го, на імпрезі в заповіднику "Самчики", довелося…
Любов Сердунич, письменниця, сторінка ФБ.
Я завжди дивувалася, де ця тендітна жінка брала сили. Наприклад, мене добиває людська байдужість. Мої сили від цього тануть, хоча теж роками борюся. Звісно, не на всеукраїнському рівні…
А у загибелі Ірини Фаріон винні ми всі! Й ті, кому вона «не подобалась», і ті, кому подобалась (але тільки й всього), і ті, хто допомагав рашці творити з неї бабу ягу. Й усі, хто начебто й переймався нею, але чи хоча б раз уявив себе на її місці: чи зміг би він так, як вона, бодай виступити хоч раз?.. І чи коли підтримав? І як?.. Наша байдужість, мовчання і страх за себе сприяє тому, що творили і творять із нами численні зайди й окупанти. Вона була чи не одним у полі воїном, «єдиним мужчиною», як колись писав І. Франко про Лесю Українку.
Про нав’язаний нам антисемітизм усі знаємо. Ним ми налякані добре. Але є й антиукраїнізм, якого ніхто не боїться, бо ніхто не карає за нього. Напад на Ірину Дмитрівну – це акт антиукраїнізму! Це прояв ненависти до всього українського.
«Мене вбила ненависть великих у мить їхньої малости», писав О. Довженко. Щодо тих «великих», то я взяла б їх у лапки, а ще краще – у довічні кайданки…
Ірину Фаріон vбила не тільки «малість великих» і куля виродка, а й наша байдужість!
Розповідатиму дітям і онукам, якою була Ірина Дмитрівна. А ми бачилися не раз. Без світлої усмішки не уявляю її, як і без теплих обіймів та щирих слів, наче ти – її найкращий друг (подруга), чи сестра, чи посестра (я писала про це не раз)…
Розумію її гнівні вислови так: у них відсутня нав’язана нам клята толерантність («здатність терпіти зло»). Вона говорила – як думала: щиро, без дволикости, яка, на жаль, властива нам багатьом. «Як жінка, щиро і ненавиджу, й люблю» (це з мого вірша). Отакою була її позиція…
Крім того, що вродлива, чемна, щира, ніжна й водночас емоційна, Ірина Фаріон – це банк інформації, дивовижна пам’ять, сила голосу й духу! І – безмежна одержимість! Вона захищала наш дім: Мову!
Так само підступно були знищені Симон Петлюра, Степан Бандера, Євген Коновалець, Микола Леонтович...
Володимир Івасюк, Василь Симоненко, Василь Стус, Ігор Білозір, В’ячеслав Чорновіл, Ґія Ґонґадзе, Ірина Фаріон WБИТi ЗА МОВУ!!!
І ще треба думати, хто знищив її?.. Згадаймо давню-давню фразу її ж таки: «рос...ія – це ворог номер один».
Хай пам'ять про незламну патріотку України й української мови, «єдиного мужчину», Велику Орлицю, Будительку, Воїна Ірину Фаріон буде світлою і вічною!
Бракує снаги і часу, і досі приголомшена, аби створити статтю. Може, вона ще буде... Але не можу не ословити те, що в думках. Слово має йти до людей. Вважаю, кожен з нас повинен зробити бодай у фейсбуці допис, який теж свідчитиме про небайдужість. Бо що ми ще можемо зробити в її пам’ять?.. І, звісно, активно поширювати її статті, відео, передачі... Як ніколи раніше!
І, знаєте, мені не віриться... Все ще не віриться... Страшно повірити, уявити, що її вже не буде!.. Бо Ірина Фаріон – це ГЕН УКРАЇНЦІВ, це КОД НАЦІЇ, це СИМВОЛ! Символ боротьби за українську мову! Тримаймося ж її Духу!
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ