На полях Волині цього сезону аграрії та науковці фіксують майже повну відсутність колорадського жука, який десятиліттями був однією з найголовніших загроз для картопляних культур. Подібного явища не спостерігалось щонайменше 30 років, і ця тенденція вже викликає жваві дискусії серед фахівців рослинництва, які шукають причини такої аномалії та оцінюють її можливі наслідки.
Про це розповідає AgroReview
Різке зменшення чисельності шкідника
На експериментальних полях Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції цього року не було жодної необхідності обробляти картоплю інсектицидами для боротьби з колорадським жуком. Людмила Сичук, завідувачка відділу рослинництва, підкреслила унікальність сезону:
«Цей рік вперше такий, що коли я займаюся картоплею, ми зовсім не вприскуємо колорадського жука, тому що завжди вприскуємо — а то раз, а то і два».
Вона зазначила, що картопля вирощувалася на площі 3,5 га без використання хімічних засобів захисту, хоча у попередні роки це було обов’язковим.
Кліматичні фактори та вплив на жуків
Фахівці пояснюють зникнення шкідника сукупністю природних факторів. Однією з основних причин називають тривалі й суворі морози взимку, які могли негативно вплинути на зимівлю колорадського жука. Додатково ситуацію ускладнили нетипові погодні умови навесні та влітку — зокрема, сильна посуха та рекордно високі температури, які досягали 36–39°C. За словами агрометеорологині Ірини Ярмолюк, цього року на Волині зафіксовано історичні температурні максимуми, що суттєво вплинуло і на розвиток картоплі, і на життєздатність шкідників.
Зменшення популяції колорадського жука, за даними Інституту картоплярства в Немішаєвому, проявляється і в інших регіонах України, що свідчить про загальнонаціональний характер цього явища.
Відсутність основного картопляного шкідника може мати як очевидні переваги, зокрема зменшення витрат на засоби захисту рослин та екологічних ризиків, так і потенційно негативні наслідки. Різкі зміни в екосистемах можуть сигналізувати про серйозні кліматичні трансформації, що потребують подальшого моніторингу та адаптації аграрних технологій.
Таким чином, унікальна ситуація на Волині змушує аграріїв та науковців по-новому оцінювати традиційні підходи до захисту врожаїв і шукати сучасні стратегії пристосування до нових кліматичних реалій.