18 вересня 2026 року на сайті Кабміну зареєстрували петицію про оновлення слів Державного Гімну України, автори якої пропонують зробити текст більш оптимістичним.
Для обов’язкового розгляду петиція має набрати 25 тисяч підписів за три місяці. Але і в цьому випадку це не призведе до автоматичної зміни тексту Державного Гімну.
Чому саме рядки “Ще не вмерла України ні слава, ні воля” втілили ідею української національної ідентичності та боротьби за незалежність?
Хто написав гімн України і чим автори заплатили за його революційний посил — читай у матеріалі Вікон.
Хто написав гімн України: автори слів і музики
Усе почалося восени 1862 року в Києві на квартирі купця Купріянова. Зібралася свідома українська молодь — члени київської Громади, серед яких був і 23-річний етнограф та поет Павло Чубинський.
На вечірці гості-серби співали тужливу патріотичну пісню про боротьбу проти османів. Чубинського це так вразило, що він відійшов у сусідню кімнату і всього за пів години вийшов із готовим віршем “Ще не вмерла Україна”. Текст миттєво став популярним серед української інтелігенції, і невдовзі у списках напівлегально потрапив до Галичини.
У Львові цей вірш побачив Михайло Вербицькоий — греко-католицький священник та талановитий композитор. На той час Вербицький писав музику для театрів і був майстром хорової драматургії. Спочатку він створив мелодію для сольного виконання, але згодом переробив її для хору, щоб пісню могла співати вся громада.
Вперше як гімн твір публічно виконали у Перемишлі 1865 року під час вшанування пам’яті Тараса Шевченка, де сам Вербицький і заспівав його на чолі хору.
Цікаво, що Чубинський і Вербицький працювали над гімном окремо один від одного й ніколи навіть не зустрічалися.
Гімн України “Ще не вмерла Україна”: трагічні долі творців
Російська імперська машина не пробачала Павлу Чубинському революційного за змістом патріотичного твору. Вірш став для нього фатальним.
За “шкідливий вплив на уми простолюду” поета вислали під нагляд поліції до Архангельської губернії. Та попри заслання, він став видатним науковцем, досліджував Північ, а пізніше очолив етнографічні експедиції Україною. Проте імперська влада не припиняла переслідувати його.
Важкі умови життя та постійне стеження швидко виснажили Чубинського, він пережив інсульт і останні роки був прикутий до ліжка. Помер поет у 45 років.
Композитор Михайло Вербицький усе життя служив священником у невеличкому селі Млини під Перемишлем. Жив скромно, навіть у бідності, але залишався вірним музиці й церкві.
Вербицький писав церковну музику, оркестрові твори й музику до театральних вистав, займався викладанням. Помер 1870 року у Млинах, у віці 55 років. Його тихо поховали на парафіяльному цвинтарі, а його ім’я тривалий час залишалося в тіні.
Чому “Ще не вмерла Україна” забороняли в Російській імперії і намагалися забути в СРСР
Для царської Росії текст Чубинського був прямим порушенням закону — Емський указ 1876 року взагалі забороняв українські тексти.
За радянських часів пісня опинилася під новим тиском. “Ще не вмерла Україна” не вписувалася в офіційну концепцію України як частини СРСР, тому її виконання заборонили.
У 1949 році для УРСР створили новий гімн — “Живи, Україно, прекрасна і сильна” Павла Тичини — текст був лояльний владі, і служив пропагандою ідеї комунізму та братніх народів.
Як пісня Чубинського і Вербицького стала Державним Гімном
“Ще не вмерла Україна” повернулася у часи відновлення незалежності. 17 вересня 1991 року Українське радіо почало свої передачі з цієї пісні, а 5 грудня вона урочисто прозвучала у Верховній Раді. 15 січня 1992 року парламент затвердив музичну редакцію Михайла Вербицького.
Сучасну редакцію (в тому числі і юридичну) гімн набув лише у 2003 році.
Закон залишив перший куплет і приспів, але змінив початок: замість “Ще не вмерла Україна, і слава, і воля” затвердили “Ще не вмерла України і слава, і воля”.
Тоді ж було законодавчо закріплено саме цю версію як Державний Гімн України.
Тож слова гімну, які сьогодні автори петиції вважають неоптимістичними, насправді століттями були зброєю проти імперських зазіхань Росії. Тому змінити їх можна (і чи варто?) лише на ті, які битимуть іще потужніше.