Коментар Миколи Ясеня: «Ішов, посковзнувся, упав, опам'ятався – гіпс»

Здавалося б ну дуже жадане потепління прийшло в Україну і зокрема у наше Придніпров”я. Очевидно ми так в останнє майже десятиліття відвикли від тріскучих морозів, снігопадів та хурделиць і заметіль, що радіємо цьому
як ті діти. Але мабуть уже знаєте, що даремно тішимося. Читали ж бо свіжі і по суті наразі раптові прогнози синоптиків: ще і у п”ятницю плюсову обіцяють нам температуру, і в суботу 31 січня також. А в неділю у перший день лютого як дійсно сніг на голову, а точніше разом з ним і холодрига – відразу в ніч мінус 12 за Цельсієм. Далі нижче і нижче – мінус 14, 16, 18, а в окремих областях і до мінус 26, а то й 30-ти. Здогадуєтеся в тривожних передчуттях,
що це значить?
Якщо ні, то пояснюю: вчора опівдні мені довелося навпростець трьома мікрорайонами житлового масиву Перемога сходити до давнього знайомого. Це був похід чи перехід з перешкодами. У вигляді суцільних калюж і заметів
та переметів підталого снігу. На всіх доріжках і тротуарах, у дворах і поза ними води як то кажуть по кісточки. Головне ж всюди слизько на підмерзлій кризі, так і стережись, щоб не посковзнутися та не упасти. А тепер уявляєте,
що буде у неділю 1 лютого, коли вдарить добрячий мороз? Особливо враховуючи, що напередодні у п”ятницю синоптики передбачають сильний дощ, а в суботу слідом і сильний снігопад. Звісна річ, що отакі різкі перепади
та опади уже оголошено надзвичайною ситуацією зокрема у нас на Дніпропетровщині. Як мінімум дітям радять не ходити в школи, ліцеї та гімназії, аби вони пересиділи негоду вдома. Зі свого боку фермери не сумніваються, що ймовірні не кращі наслідки також для озимих посівів в степах Придніпров”я і про це муситимемо ми ще говорити. Але зараз про інше не менш небезпечне в першу чергу для людей. Як у містах, так і в сільських населених пунктах. Два чи три дні тому у Києві народ пережив щось схоже: ожеледиця на вулицях і тротуарах, від того схожих та ковзанки. На дворових територіях снігу по коліна, особливо там, де його нагорнули сміттярі ледве не кучугурами. То нагадаємо тепер, що за повідомленнями столичних сайтів у ті дні там впродовж кожної доби мінімум по 280 киян
зверталися за медичною допомогою до травматологів. І добре, коли з незначними ушкодженнями, забоями та травмами. Але ж бо десятками і навіть сотнями зафіксовано переломів кінцівок, вивихів плечей та суглобів і
так далі. Врешті-решт за даними інформаційних київських сайтів понад сорок потерпілих там опинилися на стаціонарних лікувальних ліжках. Погодьтеся, що це не жарт. Приємного мало.
Скільки в ті дні у Дніпрі та загалом на Дніпропетровщині наших земляків потрапило у подібні ситуації, ми щось не зустрічали повідомлень у місцевих ЗМІ. Але що зазнавали і у нас значних ушкоджень та травм, це поза сумнівом. Адже про один трагічний як на нас випадок повідомляв Перший телевізійний канал у Кривому Розі. Причому про випадок, який змушує насторожитися якраз оце зараз. Там на порівняно велелюдній вулиці на
запорошеній снігом льодяній стежині до зупинки громадського транспорту посковзнулася і впала середнього віку жіночка. Упала і не змогла підвестися – ось у чому річ. Вона не відразу, та збагнула, що зламала ногу. Не могла цього бідолаха не збагнути від гострого пекучого болю. І ви мабуть не повірите, та за якихось півтора десятка метрів дійсно від транспортної зупинки вона лежала на холодній землі і гребла на свою зламану ногу холодний сніг, і
жодна, даруйте, істота не підійшла, ні, не підбігла до потерпілої, не поцікавилася, що ж сталося та яка допомога край необхідна.
Добре, що кінець-кінцем жінці допоміг щасливий випадок. За викликом на іншу, уявіть собі, аналогічну пригоду поспішав-проїжджав мимо на машині екстреної допомоги медичний рятівник Державної служби з
надзвичайних ситуацій на ім”я Юрій. Він зупинився, швидко оцінив ситуацію, наклав на ногу жінки шину і негайно в найближчу лікарню доставив та передав її медикам. Як тут, скажіть, не хвилюватися, а що ж дійсно буде в
неділю і з неділі, коли мороз скує залиті водою і практично всюди до пуття та як слід не очищені вулиці, тротуари, пішохідні зони, ті ж зупинки громадського транспорту, придомові двори та території і тому подібне?!
В управлінні охорони здоров”я Дніпра нас запевнили, що практично усі без винятків медичні заклади міста готові приймати потерпілих від вуличних травм, забоїв та ушкоджень, тим паче тих, хто зазнає переломів, вивихів чи
тріщин кісток. Ще нагадали, що існують і заступають на цілодобове чергування спеціалізовані травматологічні пункти. Вони «прописані», зокрема у лікарнях обласного центру на проспектах Богдана Хмельницького та Лесі
Українки, на вулицях Батумській, Ближній, Руднєва і Володимира Антоновича. Все це добре – іншого відгуку сьогодні не може бути. От тільки на наше тверде переконання насамперед мусять з усіх сил постаратися
комунальні служби Дніпровської міської ради. День і ніч у ці уже фактично останні години перед негодою їм би попрацювати так, щоби завтра городяни проснулися, вийшли у свої двори, на вулиці і тротуари, пішохідні стежки-

доріжки, пасажирські транспортні зупинки, а вони усі очищені, висушені, якщо хочете, і в зразковому стані, загрозу не несуть народу.
І при цій нагоді ну ніяк не можемо ми замовчати «вулично-пішохідну» проблему наших сільських населених пунктів. Щось рідко приходиться нині у селах наших у будь-яку пору і за будь-якої погоди по-господарськи придбані
стежки-доріжки, вулиці й шляхи бачити. Насправді з їх утриманням далеко не все гаразд зараз. А що говорити про стан, у якому вони перебуватимуть під час ось такої негоди, яка настане уже за день-два? Отож! Плюс врахуйте, хто тепер переважно мешкає у наших селах швидше невеселих? Ясно, що переважно літній віком народ, як правило з ознаками інвалідності і малорухливості. Тож народ, якому нелегко та складно пересуватися
вулицями навіть більш-менш пристойного вигляду, не кажучи занесених снігом, затоплених і підтоплених талою і дощовою водою і нарешті на кожному кроці з замерзлими калюжами та сніжними заметами і
переметами. Нарешті ж навіть не всюди по-сусідству або поблизу за першим же рогом медпункт або й аптека…
До чому я веду? А до того, що мало хто у наші часи добрими словами згадує прісно-пам”ятні колгоспи, та вони, кладіть руку на серце, переймалися таки і дорожньо-вуличним господарством у своїх селах. Тим паче якраз коли
негода, снігопади, дощі та крига – як мінімум неодмінно й ретельно чистили місцеві автомагістралі. Центральні та велелюдні у населених пунктах завжди і в обов’язковому порядку. Ні, і зараз є громади, де не заперечуємо дбають
про безпеку для людей на своїх вулицях і дорогах. Одначе не всюди. Сміємо стверджувати, що за нашими спостереженнями далеко і далеко не всі «вожді» нинішніх сільських та селищних громад належно займаються
утриманням довкілля «ввірених» їм територій. То завершити цей наш коментар знаходимо за потрібне зверненням до фермерів, фермерських господарств і фермерських співтовариств та асоціацій взяти якомога скоріше, поки не пізно, на себе турботу про наведення порядку на вулицях, доріжках і тротуарах своїх населених пунктів. Люди
скажуть лише спасибі вам за це.

Фото - Tanya Agroprosperis