Кожна крапка, кожна кома стає на захисті людей...

Скажіть, будь ласка, шановні посадовці Дніпропетровської області, яку важливу і корисну інформацію ми черпаємо із щоденних виступів керівників міст і сіл на брифінгах в ОВА? Невже вам самим цікаво це слухати і задовольнятися солодкими  словами на вашу адресу ваших же підопічних?
Як можна об'єктивно оцінювати ситуацію у містах і селах у воєнний час, якщо, крім слів подяки на адресу ОВА, звучить однотипне "посівна за планом, робота з переселенцями ведеться, громадський транспорт працює"?
А чому б йому  не працювати? Чи магазинам або аптекам? Є підстави для того?
І кожного дня керівник громади перед камерами просто звітує з пустопорожнім набором слів, говорить за окресленим зверху планом, діє за цим же планом і виходячи з брифінгу, полегшено зітхає "Фух". Читати з папірця для людей, що тебе слухають - це ж совєтська минула практика, а  говорити, як думаєш чи думають односельці - особливе вміння, на яке спроможен не кожен керівник. То навіщо така безлика презентація?
 " У нас тисяча переселенців", " наша громада прийняла 500". Де ті люди? Чому вони не заслуговують стати перед камерою і розповісти про своє переселенське життя?
Варто, може,  зі слів очільника громади почути  про дитину, психолога, кухарку, патрульних, адже це - найважливіші учасники сьогоднішнього воєнного часу. Звідки ми можемо знати, як не з ваших слів,  скільки внутрішньо переміщених осіб знайшли на новому місці роботу, як адаптувалися жінки і діти після значних стресових умов, як зареєстровані прибулі чоловіки  планують  допомагати в господарсті? Для них працюють сотні тисяч людей і від їхньої моральної стабільності залежать всі новини області.
Ні в якому разі я не зменшую зусиль обласної влади стати опорою і надією для великої кількості громадян, і своїх, і вимушено переміщених,  але  інформаційний фронт, банально, передовий. Кожна крапка, кожна кома стає на захисті людей, у тому числі і вас, держчиновників.
Хай ці 5-6 хвилин ефірного часу дадуть землякам твердої віри у могутню силу наших людей - творців,  не руйнівників. Бо безсилля наших слів гірше отієї редьки, яку ми "їмо" кожного дня з ТБ, радіо, інтернет-видань.