Любити ЗСУ і... ненавидіти ТЦК, або про рівень двоєдумства
За матеріалами інтернет-видань
20.06.2025
112
Шкарпетки з Сімпсонами.
Давно хотів про це розповісти, ось після обстрілу і привід. Мені доводилося охороняти російських (та інших) військовополонених на перших етапах, коли вони поранені, прямо з окопів. рядовим охоронцем. і звісно, всупереч інструкціям, я завжди намагався з ними наодинці говорити, переважно розпитувати, бо ж цікаво. дуже сильні враження.
Артем Чапай, військовослужбовець ЗСУ, письменник, сторінка ФБ.
звісно, треба усвідомлювати, що в полоні кажуть те, що здається вигідним, але якщо людину нема можливості вивезти по кілька днів, то щось та й зрозумієш.
на рівні "світоглядному" це схоже на спілкування з NPC: нижче рівня двох-трьох фраз - провалля, там дірка, там нічого нема, ніякі методи сократичних питань не діють, тому що відбувається зациклення назад на початкові фрази.
але я не хочу дегуманізувати цим їх усіх. під діркою, зовсім окремо, є щось особисте: сім'ї, доля, звичайне людське. тільки між цим провалля.
найлегше насправді зрозуміти зеків. це люди, які роблять ставку на те, що є шанс вижити втікши чи ось потрапивши у полон.
часто ці люди нездатні зрозуміти російської, коли ти пробуєш вжити складнопідрядне речення з аргументацією "якщо... то". був неграмотний пастух з Адигеї, ім'я якого ми мусили записувати на слух, бо він не міг написати.
часом були розумніші, прям на щабель. у таких іноді щось наче клікало в голові. або це теж мімікрія була. але наче ні. я часом люблю себе потішити думкою, що відчуваю людей.
до росіян наші, рядові, ставилися типу "ну що з них узяти". часом грозилися що "от якщо попадеться бурят, тоді я не стримаюсь". але так то особливої антипатії й не було. радше ставлення як до інопланетян. екзотика. трохи гидливість.
а от справжню антипатію викликали ДНРівці, а особливо у місцевих, з Донецької та Луганської областей. бо це практично свої, часом знайомі-знайомих.
наприклад, був полонений дядько, якому в 2022 російською ракетою знищило квартиру в Маріуполі, а він уже в 2023 опинився в нашому полоні, бо пішов воювати за росіян, як він каже, "щоб заробити на нову".
мені запам'ятався Саша, архітектор із чи то Горлівки, чи то Макіївки. бо він був умовно з мого освітньо-соціального класу, і тому траєкторію можна було прикласти до себе.
отже, у 2014 Саша не виїжджає бо, як він каже, батьки-жінка-квартира. він же просто працює в конторі, яка дивиться за тим, щоб, умовно, будинки не розвалювалися.
до 2022 він собі працює. у 2022 його мобілізують, але, звісно, штабним: вища освіта. у 2023 за невиконання завдання "забезпечити достатню кількість людей" у штурмову групу - його самого кидають у штурмову групу.
він у нас чомусь був довго, я йому купував антибіотики, бо рана на стегні, і давав покурити. він казав, що я "позитивний", бо у мене шкарпетки DodoSocks (коли сидиш із ними вночі, то берци можна зняти, і вночі найкраще розмовляти).
казав: "у мене теж шкарпетки з Сімпсонами". питав про різницю між статусом днрівця і росіянина і явно прикидав, ким назватися: я так зрозумів, у нього давно є російський паспорт.
я собі приклад Саші лишив у голові як приклад траєкторії, якщо "плисти за течією, просто жити своїм життям".
***
а тепер частина, яка багатьом не сподобається.
зрештою, рівень двоєдумства (doublethink) у росіян, коли говориш із ними, ненабагато гірший за рівень у українців.
у нас теж є розрив між ідеологічною обгорткою, порожнечею під нею, й зовсім окремою "просто людиною" з її людським нижче.
недавно я таки зупинився і поговорив зі свідками Єгови. у цих рівень двоєдумства прийнятний, розійшлися на тому, що вони подякували, що я ввічливо розпитав і вислухав, бо "часто це розмови в інших тонах".
це приблизно той же рівень двоєдумства, коли "я люблю ЗСУ, але ненавиджу ТЦК".
приблизно той же, як один з моїх найважливіших спогадів: цивільний здоровий молодий чоловік у світшоті "Наша русофобія недостатня", в тилу, на другий чи третій день після мого повернення з Донбасу.
приблизно той самий рівень двоєдумства, як.... ну, тут кожен сам доповнить прикладами, які він помічав за іншими, АЛЕ НЕ ЗА СОБОЮ.
***
але й у мене самого є двоєдумство, про яке я вам просто не розкажу. але помічаю й за собою.
це психологія екстремальних умов. коли хочеться вижити не тільки фізично, але і психологічно.
***
P.S., про всяк випадок: у моєму підрозділі полонених і пальцем не чіпали. командир у перший день сказав: "хто дуже смілий - відпущу на пару днів в Авдіївку, зловіть собі свого п - - - ра".
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ