Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила на псевдо “Звіробій” розповів, як росіяни рівняли м.Попасна із землею. Про це повідомляє 5 канал.
Далі почалися жорстокі бої, яких не могли уявити навіть найдосвідченіші бійці.
"Сили були настільки нерівні. Знаєте, армада техніки на нас поперла, танки, літаки, а особливо вертольоти. "Гради", "Урагани", "Смерчі", все це полетіло одночасно і наші окопи просто рівнялися. Окопів вже не було. Рівняли повністю, земля була ніби переорана, як на полі", – розповідає військовослужбовець.
Бої за Попасну "Звіробій" порівнює з пеклом. Тоді на полі бою полягло багато українських захисників.
"Чим вони брали – артилерія, це була величезна кількість снарядів за день, 6-7 тисяч снарядів за день. Я раз нарахував за 2 години 1500. Не рахуючи реактивну і все інше, авіація бомби скидала будь-якого калібру. Вирви такі були 20 на 20 метрів. Це норма", – зауважив "Звіробій".
Героїчна оборона міста тривала майже три місяці.
Проти ЗСУ воювали кадирівці і місцеві зрадники
російським загарбникам "допомагали" місцеві зрадники.
"Місцеві самі здавали позиції наших хлопців, багато було "жучків" розставлено ось таких маленьких, ми знаходили їх, людина прийшла кинула біля нашої хати чи підвалу. А ми потім дивувалися, як точно падають снаряди саме по цьому району", – скаржиться армієць.
Щоб зберегти життя особового складу, у квітні українські військові залишили м.Попасна. До того часу окупанти перетворили місто на руїни. Але і тоді українські захисники зброю не склали.
"У них теж були великі втрати, навіть коли "вагнерівці", "кадирівці" приїжджали. Артилеристи наші - красунчики, вони стріляють, росіяни ними захоплюються, просто на 10 їхніх пушок ми відповідаємо двома нашими. 2,5 місяці вони брали Попасну. А вони Київ хочуть брати, Запоріжжя… З жахом боюся думати, що вони хочуть у Львові. Уявляю, якщо там так люди боролися, то тут горло їм перегризуть", – вважає чоловік.
Військовослужбовець 24-ї бригади імені короля Данила з болем у серці каже, що втратив багатьох побратимів та друзів. Багато хто з них зник безвісти. Боєць сподівається, що вони вижили. Нині мріє, щоб українські війська якнайшвидше визволили Луганщину, аби забрати тіла тих, хто більше ніколи не повернеться з війни.
Воїн застерігає: недооцінювати ворога не можна. Хоч ані військового таланту, ані мотивації у них немає, проте живої сили та зброї у них багато.
"Ми їх називаємо по-різному: і орками, і як попало. Але вони воюють, вони стріляють і снаряди у них не закінчуються", – наголошує захисник.
Боєць зауважив, що порівнювати бойові дії 2014 року і нині не можна. Бо нині атаки стали тривалішими, бої жорсткішими, побільшало зброї, а ворог, немов озвірів. Якщо раніше можна було казати: "Я от з 14-го року воюю", то я зараз говорю: "Хлопці, забудьте 14-й рік", – зазначає "Звіробій".
Водночас захисник вважає, що у цій руйнівній та несправедливій війні є й свої переваги.
"Війна рано чи пізно закінчиться і я сподіваюся, що на кордоні з росією, а якщо так піде із Білоруссю, ми побудуємо дуже велику бетонну огорожу і буде так, як у фільмі "И дикие будут жить в своем регионе", – сподівається боєць.
Нині "Звіробій" разом зі своєю 24-ю бригадою визволяє Херсонщину.