МИ ПАМ'ЯТАЄМО ТЕБЕ, МИКОЛО ПАВЛОВИЧУ!

Минулої п’ятниці, 16 вересня, під гаслом «Запали свічку пам'яті!» в Україні в 15-й раз відмітили День пам'яті журналістів, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок. Його було запроваджено Національною Спілкою працівників ЗМІ до річниці досі до кінця не розслідуваного, здійсненого на замовлення вищих посадових осіб держави жорстокого вбивства засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе. Тепер цього дня медійна громадськість України віддає свою данину пам’яті і шани усім колегам, котрі загинули, відстоюючи змогу на повен голос говорити правду та захищати верховенство права і справедливості у нашому житті. А тепер до цих вбитих та часом і закатованих газетярів, телевізійників і радійників, авторів електронних інтернет-видань приєдналися, на превеликий жаль, і по суті бійці інформаційних фронтів, котрі гинуть тепер у справжніх боях з окупантами фашистської росії.

Але це те, що так чи інакше більшості українців відомо. Як і те відомо, що журналістика – професія одержимих і мужніх та сміливих, дуже принципових і завжди сумлінних, порядних та чесних, якщо хочете – непідкупних і готових боротися за скривджених та ошуканих і принижених. Це одне з небагатьох ремесло, яке вимагає наперекір будь-яким випробуванням сповна і до кінця служити ідеалам честі, добра і правди. І тому чи не єдина в Україні ДОО НСЖ - Дніпропетровська обласна організація Національної Спілки журналістів – ще сім років тому запровадила благородну і по-людськи зворушливу традицію.

У День пам'яті убитих та закатованих за служіння народу і загиблих та полеглих при захисті Вітчизни від загарбників колег-побратимів згадувати і вшановувати також тих, хто багато літ поспіль самовіддано і бездоганно виконував свої професійні обов'язки, але уже відлетів за межу вічності. Згадувати і пам’ятати померлих однополчан, помолитися за упокій для них на тому світі – що може бути святішим і благороднішим?! Поки живі живуть, мають не забувати тих, з ким працювали поруч. Ось і на цей раз медійники, а в першу чергу ветерани журналістики Дніпропетровщини, знову зібралися в штаб-квартирі обласної організації НСЖУ, щоб  поіменно пом’янути покійних своїх товаришів і друзів, а головне – стійких та відважних поборників гласності, правди і добра.

За участю голови правління ДОО НСЖУ Олексія Ковальчука і засновників створеного уже цього року обласного Центру журналістської солідарності 16 вересня було запалено Свічки пам'яті і щирої та глибокої вдячності біля стенду з портретами тих колег, які відійшли у засвіти протягом останнього року. І серед всіх інших зі стенду на нас дивився також наш колега, журналіст «Фермера Придніпров’я» Микола Шарий. Миколи Павловича не стало буквально у перші дні лютого нинішнього 2022 року, і рана втрати ще настільки гостро і боляче ятрить, що передати це звичайними словами не можливо. Скільки ми житимемо, стільки й будемо пам’ятати неймовірно здібного і талановитого, непохитного характером, пером і вдачею Миколу Павловича. Земля йому пухом!