Молодому подружжю бджолярів з Луганщини не вдалось врятувати від війни всі вулики. З двохсот врятували тільки 30. Однак на Канівщині їх пасіка отримала можливість відродитися і продовжити розвиток, пише SEEDS.
Сьогодні сімейна пасіка «Конюшина» має навіть більше вуликів, ніж до війни на Луганщині. Молоді бджолярі опанували також переробку і завойовують полиці нових українських мереж. Про це в інтерв’ю SEEDS розповіла Анастасія Конюша, співвласниця сімейної пасіки.
– Зважаючи на ваше прізвище, можна зробити висновок, що саме воно суттєво вплинуло на вибір назви для пасіки?
– Назва нашої компанії походить не тільки від нашого прізвища, конюшина – це ще й квітка, з якої бджоли збирають мед. Ми з чоловіком разом заснували сімейне господарство «Конюшина». У нас є і власна пасіка, і своє переробне виробництво. Чоловік у мене бджоляр в четвертому поколінні. Я ж раніше нічого не мала спільного з медом.
Навіть на перше побачення чоловік мене повів спочатку на пасіку. Перший спільний час ми проводили там, -допомагали його батькам на пасіці в Луганську. З Луганська ми виїхали в 2014-му році, перевезли маленьку частину вуликів спочатку на Полтавщину. Там ми були тільки рік, згодом переїхали на Канівщину.
Чому саме Канів? Нікого у нас там не було. Але саме там великі насадження акації – великі акацієві яри. Тому на Канівщину ми приїхали за медом.
– Чи був минулого сезону акацієвий мед?
– Мені здається, що минулого року було погано взагалі зі всім медом. А з акації меду не було зовсім. Навіть соняшника майже не було. Взагалі 2025 – дуже поганий рік. Один з найжахливіших, мабуть, за останні десятки років.
Це вплинуло на ціни – мед коштує значно більше. Якщо в 2024 році акація в нас була по 450 гривень за літр, – то тепер це набагато дорожче. Зараз взагалі зросла закупівельна ціна на весь мед. Якщо соняшник був до 70 гривень за кілограм, то зараз він вже 100.
– Чи всі вулики вам вдалося вивезти з Луганщини?
– На Луганщині в нас було більше 200 вуликів, більшість постраждала від обстрілів. Там де стояла пасіка було багато і «прильотів», і пожеж. Тому вдалось вивезти тільки 30, а зараз їх вже 700.
– Ви сказали, що маєте переробку. Що саме виробляє ваша сімейна пасіка?
– Для початку мед ми просто розфасовуємо, також переробляємо його на крем-мед, робимо суміші з горішками. Тобто робимо все, аби отримати додану вартість. Звісно, доводиться закуповувати певні інгредієнти для переробки.
Зараз ми більше рухаємося в сторону збільшення пасіки, розширення асортименту і ринків збуту. Поки тільки по Україні, але плануємо надалі і за кордон продавати мед.
– А де зараз можна знайти ваш мед?
– Наразі наш мед продається переважно у рітейлі. Це великі мережі «Сільпо», «Фора», «Екомаркет», «Делікат», «Аврора». Ось зараз заходимо в «Ашан».
Зараз ми збираємо більше меду, чим можемо продати, тому є куди рухатися. Минулий рік був, звичайно, поганенький, навіть дуже, але вже цього року плануємо почати активно діяти.
– Який з ваших медів користується найбільшим попитом?
– Рідкий акацієвий. Найбільш популярний саме акацієвий мед, тому що він не кристалізується, залишається рідким. Але ж він і найдорожчий, і його менше, порівняно з соняшником. Зрештою заради саме акацієвого меду ми і переїхали на Канівщину.
