московія не здатна творити. Вона лише нищить - і в Азербайджані, і в Україні
За матеріалами інтернет-видань
08.07.2025
103
Дежавю. Це вже було — у нас вдома.
Мурад Насіров, артилерист ЗСУ, сторінка ФБ.
Я — азербайджанець. Доброволець. Зараз захищаю Україну. Але цю війну я вже бачив. Її інша географія — але те саме обличчя зла: росія. Те саме москалі робили в нас, у Карабасі. Агдам. Фізулі. Джабраїл. Губадли. 30 років окупації. 30 років болю. І весь цей час на боці вірменських сил — російська армія, зброя, генерали. Ті самі, що зараз вбивають тут, на українській землі.
Але ми вистояли. І повернули. Не зразу. Не легко. Ціною життів. Але повернули. Вони приходили нібито «звільняти», а насправді — стирали все під нуль.
Вони не будували нічого. Не садили садів. Не розвивали. Просто зруйнували — і пішли грабувати далі. Міста десятиліттями стояли неживими. Ні собі, ні людям.
Те саме я бачу сьогодні в Україні. Бахмут. Маріуполь. Авдіївка. Те саме спустошення, той самий почерк. Вони не прийшли дати життя. Вони прийшли вирвати його з корінням.
Але Азербайджан переміг. Ми повернули свої землі у 2020 році. Ми вистояли. І я вірю — Україна вистоїть. І поверне все. Бо ми маємо найсильніше — любов до своєї землі.
Агдам. Було попелище — стало життя.
Ви бачили Маріуполь після «узького міра»? А я бачив Агдам.
Колись там жили десятки тисяч людей. Сади, ринки, школи. А потім — пустка. Неживе місто. Все знищене, до фундаменту. Таку саму долю мав Фізулі. І Джабраїл.
І ось коли ми повернули свої землі у 2020-му, ми побачили не міста — а місячні пейзажі. Ні будинків, ні доріг. Все заміновано. Сотні тисяч гектарів, вщент зруйнованих.
Колись — квітуче місто. А після окупації — гола земля, руїни, міни. росіяни та їхні ставленики нічого не відбудовували. Не садили виноград, не будували школи. Нема де було селитися. Повна пустка. І так — десятиліттями.
Я часто думаю: яке ж це «звільнення», коли після тебе нема ні дому, ні життя? Це ж не свобода. Це вирок. Це типова російська «миротворчість»: зруйнувати, вбити, згвалтувати, вкрасти — і лишити випалену землю.
Але все змінилось, коли ми повернули своє. За кілька років — відбудували дороги, школи, лікарні. В Физулі вже працює міжнародний аеропорт. Проходять конференції в Агдамі. Люди садять виноград, повертаються додому. Бо це — НАШЕ. І ми це ЛЮБИМО.
росія не здатна творити. Вона лише нищить. Але ми — інші. Ми оживляємо землю, бо ми її частина. І Україна так само оживе. Бо ця земля — українська. І ніхто не забере в неї душу.
Я бачив, як це можливо. Головне — вижити. Вистояти. І не здаватися. Бо ніякий "узькій мір" не може встояти перед народом, який знає, за що він бореться.
А рф… ерефія знову підбурює Вірменію, хоче повернути Карабах у війну. Їм мало крові. Але вже пізно. І для Азербайджану, і для України — дороги назад немає.
Ми стоїмо. І вистоїмо.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ